Віддалені результати артропластики та ендопротезування ліктьового суглоба у хворих з наслідками травм

Мета роботи: порівняння функціональних результатів, отриманих від артропластичних процедур та ендопротезування у хворих із наслідками травм  ліктьового суглоба. Матеріали і методи. Під спостереженням перебували 53 пацієнти з тяжкими наслідками травм ліктьового суглоба. Хворі були розділені на 2 групи. Перша група – 39 пацієнтів (73,58 %), яким виконували інтерпозиційну (12 пацієнтів) артропластику та моделюючу резекційну артропластику з одномоментним артролізом без використання інтерпозиційних матеріалів (27 пацієнтів). Другу групу склали 14 пацієнтів (26,42 %) після ендопротезування ліктьового суглоба, яких було обстежено в терміни від 2-х до 9-ти років після операції. Результати досліджень та їх обговорення. Аналіз віддалених результатів підтвердив, що інтерпозиційна та резекційно-моделююча артропластика є ефективним способом відновлення рухів в ліктьовому суглобі, однак з часом функціональні результати мають тенденцію до погіршення за рахунок збільшення больового синдрому та нестабільності. При виконанні артропластики ліктьового суглоба у хворих із тяжкими наслідками травми ліктьового суглоба відмінні та хороші результати склали 38,1 %, 47,62 % – задовільні та 14,28 % – незадовільні. Ендопротезування ліктьового суглоба є найбільш дієвим засобом в лікуванні тяжких післятравматичних деформацій та анкілозів ліктьового суглоба і дозволяє отримати відмінні та хороші результати лікування в 85,72 % випадків. Оптимальним для лікування тяжких післятравматичних деформацій та анкілозів ліктьового суглоба є використання напіврозімкнутих конструкцій, що дозволяє проводити ранню дозовану активну реабілітацію. Нестабільність ліктьового суглоба, яка спостерігалась у всіх пацієнтів після артропластики та наявність залишкової згинально-розгинальної контрактури ліктьового суглоба є передумовами до швидкого прогресування остеоартрозу.