Вибір хірургічної тактики у постраждалих із скелетно-абдомінальною травмою з врахуванням імунологічного статусу

Мета роботи: зниження летальності та хірургічних ускладнень постраждалих зі скелетно-абдомінальною травмою шляхом оптимізації лікувально-діагностичної тактики з врахуванням даних імунологічного статусу. Матеріали і методи. Концентрацію цитокінів, а саме інтерлейкіну 2 (ІЛ-2), інтерлейкіну 10 (ІЛ-10), фактора некрозу пухлин альфа (ФНП-α) та інтерферону гама (ІФН-γ) у сироватці крові визначали за допомогою імуноферментних тест-систем. Дослідження імунологічного статусу проводили до постраждалих при госпіталізації в стаціонар та на 7 і 14 доби. Результати досліджень та їх обговорення. При госпіталізації постраждалих зі скелетно-абдомінальною травмою концентрація прозапальних цитокінів ФНП-α та ІФН-γ зростали, відповідно, у 4,5 та у 2,2 раза. Одночасно ми спостерігаємо падіння протизапальних внутрішньоклітинних месенджерів ІЛ-2 у 4,1, а ІЛ-10 – у 9,5 разів. На 7-му добу все ще спостерігається зростання вмісту ФНП-α на 16,7 %. Вміст протизапальних захисних цитокінів ІЛ-2 та ІЛ-10 на 7 добу підвищувався на 79,8 % та 147,6 %. На 14-ту добу концентрація ФНП-α залишалася на 96,3 % вище порівняно з показниками на день госпіталізації. Вміст ІФН-γ на 51,9 % відрізнявся від даних у день госпіталізації. Концентрація  ІЛ-2 на 14 добу була вище на 163,9 % порівняно з первинними даними та на 46,8 % порівняно з показниками пацієнтів на 7 добу. Вміст ІЛ-10 зростав на 159,0 % порівняно із 7-ю добою та був на 541,3 % (у 5,4 раза) вище від показників на час госпіталізації аналіз імунологічного статусу підтвердив високу ймовірність смерті хворого скелетно-абдомінальною травмою в результаті інтраопераційних порушень метаболізму при тривалих оперативних втручаннях, ніж в результаті цілеспрямованого скорочення операції.