Ультразвукова діагностика апендикулярних перитонітів у дітей

Мета роботи: вивчення можливостей ультразвукової сонографії (УЗС) при вказаній патології у дітей.Матеріали і методи. Для об’єктивної оцінки рухової активності кишки, ступеня поширеності патологічного процесу в черевній порожнині та задля динамічного контролю ефективності лікування обстежено 93 хворих віком від 2 до 15 років з апендикулярним перитонітом. Пацієнтів було розподілено на ІІ групи: I група порівняння – 45 хворих з апендикулярним перитонітом, ускладненим парезом кишечника I-II стадії. В II групу ввійшло 48 дітей с РГАП, ускладненим ПК (основна група). Оцінювали такі ехографічні показники: наявність рідини в черевній порожнині та її локалізацію; наявність перистальтики кишки; діаметр та товщина кишки; скупчення рідини та повітря у просвіті кишки; характер просування хімусу по кишці.Результати досліджень та їх обговорення. При порівнянні доопераційних показників УЗС з результатами інтраопераційної ревізії черевної порожнини виявлено, що в 91,2 % випадків ехографічні дані збігалися з інтраопераційними. На УЗС складно диференціювати паралітичну та механічну кишкову непрохідність. При цьому встановити діагноз простіше при ретельному обстеженні усіх відділів черевної порожнини, якщо вдається знайти ділянки петель кишки, які спалися, та розтягнуті петлі. На ранніх стадіях злукової кишкової непрохідності на УЗС вдається виявити ділянку кишки з перистальтичною хвилею. Маятникоподібний рух хімусу, ніби вдаряючись об перепону, відкочується назад.