ОПТИМІЗАЦІЯ МЕТОДІВ ПРЕНАТАЛЬНОЇ ДІАГНОСТИКИ РЕЗУС-КОНФЛІКТУ.

Вивчення нових підходів до ведення вагітності у жінок з імунними конфліктами залишаються актуальною проблемою. Найбільші труднощі викликає пренатальна діагностика гемолітичної'хвороби. Вона передбачає як встановлення факту та рівня сенсибілізації'еритроцитарними антигенами, так і визначення ступеня ураження внутріутробного плоду антитілами матері. Високий титр антитіл свідчить лише про вірогідність пошкодження плоду і розвитку гемолітичноїхвороби новонародженого. Серед 120 вагітних з ізосенсибілізацією для встановлення резус-фактора плоду, пренатальна діагностика була проведена у 31 жінки в терміни від 16 до 37 тижнів вагітності. Першим 5 вагітним з резус-від'ємним типом крові резус-фактор плоду визначався при проведенні трансабдомінального амніоцентезу з метою каріотипування плоду. Наступних 26 амнтоцентезів було проведено у вагітних з резус-сенсибілізацією, у яких неодноразово визначалися в крові антирезусні антитіла в титрі від 1:2 до 1:512, але заданими ультразвукової діагностики без ознак резус конфлікту.У 21 обстежених вагітних встановлено, що плід був резус-позитивний, а у 5 (23,8%) вагітних із сенсибілізацією та високими титрами антитіл від 1:64 до 1:512 - був встановлений резус-від'ємний тип крові у плода. Це дало можливість запобігти у них достроковому родорозрішенню та скоротити час перебування у стаціонарі. Вагітні з ізосенсибілізацією за резус-фактором, у яких плід був резус-позитивний, продовжили перебування в стаціонарі під ретельним спостереженням акушер-гінекологів, в динаміці проводилося визначення титру антирезусних антитіл в крові, проведення ультразвукового дослідження. Отримані результати були верифікованні після народження дітей.