КОРИГУВАЛЬНИЙ ВПЛИВ ТІОТРИАЗОЛІНУ НА ТОКСИЧНІСТЬ І СТАН ПРО- ТА АНТИОКСИДАНТНОГО ГОМЕОСТАЗУ В ЩУРІВ ЗА УМОВ ТОКСИЧНОЇ ДІЇ НАНОХРОМУ ЦИТРАТУ

Мета роботи. Вивчити коригувальний вплив тіотриазоліну на загальну токсичність та параметри біохімічної детоксикації за дії токсичних доз нанохрому цитрату.Матеріали і методи. У гострому досліді на щурах досліджено вплив тіотриазоліну (100 мг/кг) на токсичність нанохрому цитрату (НХЦ) і стан про- та антиоксидантного гомеостазу на тлі одноразового введення сублетальних (DL0) та летальних (DL50, DL100) доз сполуки (3 мг/кг, 4,5 мг/кг, 5 мг/кг). В еритроцитах крові визначали вміст малонового альдегіду (МА), відновленого глутатіону (Г-SH) та активність каталази (КТ). У плазмі крові – загальну антиоксидантну активність (АОА), вміст окисно-модифікованих білків (ОМБ) та вільних SН-груп. У постядерних супернатантах гомогенатів печінки визначали вміст МА, Г-SH, ОМБ та активність КТ. Результати й обговорення. Введення тіотриазоліну з лікувальною метою на тлі сублетальних і летальних доз НХЦ значно зменшило загальні прояви отруєння, подовжило життя тварин. Якщо неліковані тварини гинули на 2–3 добу, то при дії тіотриазоліну – на 6–8 добу. При введенні токсичних доз НХЦ посилюються процеси вільнорадикального окиснення ліпідів і променів, знижується активність КТ, АОА плазми крові, вміст вільних SН-груп та відновленого Г-SH. Ефективнішою виявилася дія тіотріазоліну на тлі мінімально токсичної дози НХЦ (3 мг/кг) – порівняно з нелікованими тваринами вірогідно зросла АОА в плазмі крові без помітних змін вмісту SН-груп.Висновки. У гострому досліді на щурах на тлі токсичних доз нанохрому цитрату тривале введення тіотриазоліну зменшує прояви інтоксикації та летальність тварин. Тіотріазолін запобігає розвитку порушень оксидантно-антиоксидантного гомеостазу в організмі інтоксикованих тварин, однак на тлі летальних доз нанохрому цитрату одноразове введення тіотриазоліну малоефективне.