Оклюзійні інтерференції і скронево-нижньощелепні розлади

Резюме. На сьогодні немає жодної узгодженої оклюзійної концепції, яка давала би відповідь на розробку ефективної технології нормалізації оклюзійних контактів при тому чи іншому варіанті прикусу. Багато в чому складність ситуації пояснюється існуючою до тепер «оклюзійною незʼясованістю», яка затруднює оптимальний вибір тактики лікування оклюзійної інтерференції. Мета дослідження – проаналізувати джерела науково-медичної інформації відносно сучасних поглядів щодо впливу оклюзійних інтерференцій на скронево-нижньощелепні розлади. Матеріали і методи. Бібліографічний аналіз із питань взаємодії оклюзії і скронево-нижньощелепних суглобів. Результати досліджень та їх обговорення. Класична гнатологічна теорія заснована на принципах концепції середньостатистичного «ідеального» прикусу, і на основі якої побудований середньоанатомічний артикулятор, відходить на задній план. Стабільні трансверзальні та вертикальні положення нижньої щелепи забезпечують фісурно-горбкові контакти жувальних зубів, які перешкоджають зміщенню нижньої щелепи, здійснюючи «оклюзійний захист СНЩС». Напрямні площини зубів у сагітальному та трансверзальному напрямках впливають на характер оклюзійних рухів нижньої щелепи. Оклюзійні порушення, особливо після неадекватного протезування, своїм впливом на скронево-нижньощелепні розлади можуть проявитися через 4–6 років, що повʼязано з високими пристосувальними можливостями як мʼязів, так скронево-нижньощелепних суглобів. Висновки. Необхідно зазначити недостатність даних про закономірності впливу оклюзії у динаміці патологічних процесів на функцію жувальних мʼязів і скронево-нижньощелепні суглоби, а також в питаннях донозологічної діагностики порушень функцій жувальних мʼязів і СНЩС в ортопедичній стоматології.