Вплив лікувальних заходів на клінічно-лабораторні показники пацієнтів із гінгівітом при різному перебігу запального процесу в яснах

Резюме. Для вивчення особливостей перебігу запальної реакції в яснах, забезпечення патогенетичного впливу на тканини пародонта у лікувально-профілактичну схему були включені препарати і засоби гігієни, які зменшують антигенний вплив на тканини пародонта, сенсибілізацію, стимулюють адаптаційні механізми організму і врегульовують місцеву запальну реакцію. Мета дослідження – оцінити ефективність лікувальних заходів за клінічно-лабораторними показниками пацієнтів із гінгівітом при різному перебігу запального процесу в яснах. Матеріали і методи. Для визначення перебігу запального процесу, ефективності лікування і профілактики загострень хронічного катарального гінгівіту, було взято на диспансерне спостереження 202 хворих на хронічний катаральний гінгівіт. Після аналізу анамнестичних даних та результатів визначення фагоцитарної активності лейкоцитів у ротовій рідині пацієнтів поділили на групи: основну (102 осіб) і порівняльну (100 особи); у середині групи за типом запальної реакції в яснах хворих поділили на гіпо-, гіпер- і нормоергічні підгрупи. Усім пацієнтам проводили базову терапію згідно з протоколами надання медичної допомоги. В основній групі протягом місяця застосовували засоби патогенетичної спрямованості – протизапальний гель із неовітином, рекомендовані засоби гігієни. В порівняльній групі для місцевого лікування використовували 3 % розчин пероксиду водню, гель «Холісал»; для полоскань ротової порожнини (протягом першого тижня лікування) – «Ротокан», лікувально-профілактична зубна паста. Обстеження та контрольні огляди проводили із визначенням гігієнічного стану ротової порожнини за гігієнічним індексом Green – Vermillion (ОНІ-S), ГІ, поширеності та інтенсивності запального процесу в яснах за допомогою проби Шіллера –Писарєва та індексу РМА, показників ротової рідини (вміст Са і Р). Результати досліджень та їх обговорення. Після лікування у пацієнтів основної групи відбулося зменшення індексу РМА у гіпоергічній підгрупі у 2,6 раза, гіперергічній – в 3,5 раза і нормоергічній – у 2,8 раза; ГІ – в 1,4; 1,4 і 1,5 раза (р<0,05), ОНІ-S – у 3,9; 3,8 і 3,6 раза (р<0,05) відповідно. Через півроку в усіх пацієнтів індекс РМА збільшився, але залишався достовірно меншим, ніж до лікування. Проба Шіллера – Писарєва після лікування та через 6 місяців у основній групі була від’ємною, не проявляючи забарвлення ясен, у порівняльній групі через півроку проба була від негативної до слабопозитивної. Проведене лікування сприяло збільшенню вмісту Са у пацієнтів основної групи, і він достовірно не відрізнявся від контрольного показника. Дослідження ротової рідини через 0,5 року засвідчили, що вміст Са зменшувався, але не досягав показника до лікування; у гіпоергічній групі цей показник достовірно відрізнявся від контрольного показника. Встановлено скорочення терміну лікування – менша кількість відвідувань в основній групі – 3,1, у групі порівняння – 3,9 (р<0,05). Висновки. Результати проведених клінічно-лабораторних досліджень показали, що застосування запропонованої терапії із використанням гелю з неовітином сприяло кращим безпосереднім результатам лікування: зменшенню ступеня запалення ясен за індексом РМА у середньому в 2,96 раза (у групі порівняння – в 2,16 раза); зменшенню кількості відвідувань лікаря на 0,8. Вміст Са і Р за різного перебігу запальної реакції в яснах був меншим у пацієнтів гіпоергічної підгрупи. Місцеве лікування покращувало показники ротової рідини у пацієнтів, водночас, через півроку після проведеного лікування в осіб гіпоергічної підгрупи вміст Са і Р зменшувався, що, мабуть, потребує включення у схему лікування загального впливу на організм із метою підвищення реактивності організму.