Генералізований пародонтит і подагра: порівняння патогенетичних механізмів розвитку

Резюме. У статті представлено огляд літератури щодо сучасного бачення патофізіологічних механізмів, які формуються при подагрі та їх порівняння з такими при генералізованому пародонтиті. Подагра – хронічне прогресуюче захворювання, пов’язане з порушенням пуринового обміну, що характеризується підвищенням рівня сечової кислоти у крові (гіперурикемія) і відкладанням у тканинах опорно-рухового апарату та внутрішніх органів натрієвої солі сечової кислоти (уратів) із розвитком гострого артриту та утворенням подагричних вузликів (тофусів). Виникнення первинної подагри пов’язують зі спадково зумовленими дефектами у структурі й діяльності ферментів, які контролюють пуриновий обмін; спадковими порушеннями екскреторної функції нирок. Вторинна подагра може виникнути як один із паранеопластичних синдромів і як негативний побічний ефект хіміотерапії, при яких відбувається масивний розпад ядерних субстанцій. Факторами, які провокують загострення подагри, є дієта з високим вмістом пуринів, алкоголь, фізична активність. Характерною особливістю подагри є її поліморбідність: кожен пацієнт має в анамнезі від 3 до 6 коморбідних захворювань, серед яких найпоширенішими і найсерйознішими є хронічна серцево-судинна та хронічна ниркова недостатність. Системні порушення при подагрі, серед яких – хронічне автоімунне запалення, оксидативний стрес, ендотеліальна дисфункція і високий ризик розвитку атеросклерозу можуть створити передумови як для розвитку, так і для обтяження деструктивно-запальних уражень пародонта, що зумовлює актуальність дослідження пародонтального статусу в цих хворих і розробки для них лікувально-профілактичних комплексів. Мета дослідження – на основі аналізу літературних даних проаналізувати та порівняти патогенетичні механізми генералізованого пародонтиту та подагри. Висновки. Виходячи з даних літератури, при подагрі як метаболічному захворюванні, пов’язаному з порушенням обміну білків, формується хронічне автоімунне запалення й оксидативний стрес, що зумовлює високий ризик розвитку атеросклерозу; формуються умови, що можуть вплинути на кістковий метаболізм. Таким чином, сформовані при подагрі патогенетичні механізми створюють умови як для розвитку, так і для обтяження деструктивно-запальних уражень пародонта.