Оцінка кількісних змін мікробіологічного профілю зубного нальоту з ділянки зубоясенної боріздки у пацієнтів із І стадією пародонтиту

Резюме. Виникнення пародонтиту доказово асоційоване із впливом специфічних видів мікроорганізмів, категоризованих у відповідні комплекси, проте характер клінічного перебігу патології та ефективність лікування визначають складною взаємодією між патогенетичними факторами та індивідуальними генетичними, імунологічними та бактеріологічними пацієнтасоційованими параметрами. Мета дослідження – встановити середні показники кількості основних пародонтопатогенів у складі мазків зубного нальоту в пацієнтів із І стадією пародонтиту. Матеріали і методи. У ході реалізації поставленої мети були сформовані дослідна та контрольна групи осіб. До складу дослідної групи було включено 19 осіб із І стадією пародонтиту, до складу контрольної – 17 осіб без клінічно зареєстрованих ознак ураження тканин пародонта. Оцінку стадії пародонтиту проводили згідно з рекомендаціями American Academy of Periodontology від 2017 р. Визначення кількісного складу цільових пародонтопатогенів в умовах норми та І стадії розвитку пародонтиту проводили із застосуванням аналізу «Пародонтоскрин», котрий виконували в лабораторних умовах та передбачав проведення полімеразно-ланцюгової реакції з ідентифікацією кількості умовно-патогенних мікроорганізмів у режимі реального часу. Результати досліджень та їх обговорення. Проведений аналіз  виявив наступні середні показники кількості ключових пародонтопатогенів у мазках зубного нальоту з ділянки зубоясенної боріздки серед пацієнтів із І стадією розвитку пародонтиту: P. gingivalis – (5,4±0,3) Lg (ГЕ/зразок), T. forsythia – (5,1±0,2) Lg (ГЕ/зразок), P. intermedia – (5,0±0,5) Lg (ГЕ/зразок), T. denticola – (3,9±0,7) Lg (ГЕ/зразок). При цьому показник загальної бактеріальної маси складав (6,7±0,4) Lg (ГЕ/зразок). Висновки. Виходячи із отриманих даних можна констатувати факт статистично значимого зростання кількості усіх дослідних мікроорганізмів при І стадії пародонтиту, порівняно з показниками, котрі були зареєстровані серед осіб контрольної групи без клінічновиражених ознак ураження тканин пародонта (р<0,05). Подальші дослідження повинні бути спрямовані на модифікацію існуючих протоколів лікування пародонтальних уражень шляхом їх індивідуалізації з урахуванням зареєстрованих змін мікробіологічного профілю.