ВПЛИВ АНТИБІОТИКОТЕРАПІЇ НА МІКРОФЛОРУ РІЗНИХ БІОТОПІВ У ПАЦІЄНТІВ, ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ

За даними ВООЗ, антибіотикорезистентність є однією з десяти найбільших загроз для здоровʼя, з якими стикається людство. Мета – проаналізувати літературні джерела останніх років щодо поширеності антибіотикорезистентності у хворих на цукровий діабет (ЦД) з різними інфекційними ускладненнями. Матеріал і методи. Проаналізовано публікації зі вказаної проблеми в провідних міжнародних медичних і мікробіологічних часописах, а також інтернет-ресурсах. Результати. Зловживання та надмірне застосування антибактеріальних препаратів – основні причини розвитку стійкості збудників. У значній мірі це стосується хворих на ЦД, оскільки вони мають велику кількість супутніх патологій та багато хронічних ускладнень і часто потребують застосування антибіотиків, що спричиняє антибіотикорезистентність. Виявлено, що у хворих на ЦД є певні особливості мікрофлори при захворюванні дихальних шляхів, шкіри, сечостатевої системи, ротової порожнини. Показана висока резистентність мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів, що знижує ефективність лікування. Зазначається, що у пацієнтів з ЦД 2-го типу значно зростає ризик виникнення інфекцій сечостатевих шляхів. Показано, що E. coli –найпоширеніший уропатоген пацієнтів з ЦД, за яким слідують коагулазонегативні стафілококи. Всі виділені бактерії були стійкими до ампіциліну, але чутливими до нітрофурантоїну. Грамнегативні ізоляти показали високий рівень стійкості до триметоприм-сульфаметоксазолу в 81,8 %, гентаміцину – у 72,7 % та цефтріаксону в 63,6 % пацієнтів. Грампозитивні бактерії мали резистентність до пеніциліну у 87,5 %, норфлоксацину – у 62,5 % та ципрофлоксацину у 50,0 % пацієнтів. Висновок. Антибіотикотерапія у хворих на ЦД повинна проводитися з обовʼязковим урахуванням чутливості збудника. Глибше розуміння відповіді мікробіоценозу на дію антибіотиків сформує нові підходи до лікування хворих на ЦД.