МОЖЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ СТАНДАРТИЗОВАНОГО ОПИТУВАЛЬНИКА ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ АВТОНОМНИХ ДИСФУНКЦІЙ В ОСІБ МОЛОДОГО ВІКУ

Синдром автономних дисфункцій – це поліетіологічний синдром, що характеризується дисфункцією автономної нервової системи і функціональними порушеннями всіх систем організму. Поширеність САД, за даними деяких авторів, складає від 20 до 56 % всіх захворювань у осіб молодого віку, поступаючись лише ГРВІ. Мета – виявити студентів з автономними дисфункціями та оцінити функціональний стан їх організму кількісно за допомогою показника активності регуляторних систем (ПАРС). Матеріал і методи. До дослідження було залучено 100 студентів іноземців 2–3 курcів медичного факультету (1 група), та 100 студентів-українців молодших курсів інших факультетів (2 група) обох статей віком 17–23 роки. Для скринінгу автономних дисфункцій здійснювали анкетування за стандартним опитувальником А. М. Вейна. Для об’єктивної характеристики функціонального стану автономної нервової системи використовували показники варіабельності серцевого ритму, отримані шляхом 5-хвилинної реєстрації ІІ відведення зa допомогою комп’ютерного діагностичного комплексу «КардіоЛаб» («ХАІ-Медіка»,Україна). Зниження пристосувальних можливостей організму визначали за допомогою показника активності регуляторних систем (ПАРС). Результати. За даними опитувальника А. М. Вейна, серед студентів-іноземців ознаки вегетативних змін мали 32 студенти (32 %), а серед українців – 21 (21 %). Однак об’єктивно автономні дисфункції, підтверджені показниками варіабельності серцевого ритму, серед іноземців мали лише 18 осіб (18 %), а серед українців – 11 осіб (11 %) відповідно до загальної кількості опитаних студентів. Зокрема, 50 % студентів-іноземців та 54,5 % студентів-українців мали помірну функціональну напругу, тобто донозологічні стани, ПАРС 2–4; 22,2 % студентів-іноземців та 27,3 % студентів-українців мали виражену функціональну напругу, тобто преморбідний стан, ПАРС 5–6; 11,1 % студентів-іноземців та 9,1 % студентів-українців мали різко виражену функціональну напругу, стан незадовільної адаптації, ПАРС 7-8; 16,7 % студентів-іноземців та 9,1 % студентів-українців мали астенізацію (виснаження) регуляторних систем, ПАРС 9–10. Висновки. Опитувальник А. М. Вейна може бути використаний для скринінгу синдрому автономних дисфункцій, однак необхідним є об’єктивне підтвердження за допомогою вимірювання показників варіабельності серцевого ритму.