ТРОМБОПРОФІЛАКТИКА ПРИ РЕВАСКУЛЯРИЗУЮЧИХ ОПЕРАЦІЯХ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ АТЕРОСКЛЕРОТИЧНИМ УРАЖЕННЯМ МАГІСТРАЛЬНИХ АРТЕРІЙ НИЖНІХ КІНЦІВОК ЗА УМОВИ ХРОНІЧНОЇ КРИТИЧНОЇ ІШЕМІЇ

РЕЗЮМЕ. Реконструктивні методи лікування дають можливість зберегти нижні кінцівки, за критичної ішемії їх тканин, у 45–55 % хворих. Незважаючи на застосування різних хірургічних технологій у лікуванні облітеруючих захворювань аорти та периферійних артерій нижніх кінцівок, сьогодні досить значною є частота як ранніх, так і пізніх ускладнень реконструктивних втручань, зокрема, тромбоз сегмента реконструкції виявляють у 42–59 %. спостережень. Тромбопрофілактика з використанням галузевих протоколів, застосування алопротезів з імпрегнацією іонів срібла не вирішують проблему. Мета – дослідження системи гемостазу при реваскуляризуючих операціях у пацієнтів із атеросклеротичним ураженням магістральних артерій нижніх кінцівок за умови хронічної критичної ішемії та розробка відповідної тромбопрофілактики. Матеріал і методи. Ообстежені 106 пацієнтів, з яких у 18 хворих діагностована аневризма інфраренальної частини аорти, у 39 – атеросклеротична оклюзія аорто-клубового сегмента, у 13 з них – сегментарна оклюзія стегново-дистального артеріального русла; у 12 – клубово-стегнова атеросклеротична оклюзія, у 27 – стенотично-оклюзійне атеросклеротичне ураження стегново-дистального артеріального русла нижніх кінцівок. В усіх пацієнтів при атеросклеротичному ураженні артеріальної системи нижніх кінцівок діагностована хронічна артеріальна ішемія ІІІА – ІІІВ стадії (за А. В. Покровським). Результати. Під час проведення реконструктивних операцій у пацієнтів із атеросклеротичним ураженням магістральних артерій нижніх кінцівок за умови хронічної критичної ішемії, спосіб тромбопрофілактики має передбачати внутрішньовенне введення нефракціонованого гепарину, який проявляє домінантну дію на ІІа фактор (тромбін – фібриноген) гемокоагуляційного каскаду відразу після операційного втручання. Саме поєднання нефракціонованого гепарину (НФГ) і низькомолекулярного гепарину (НМГ) дає можливість одночасно впливати на різні чинники згортальної системи і знизити ризик розвитку тромбозу в судинній системі. Пацієнтам із високим ризиком розвитку реперфузійних ускладнень з метою тромбопрофілактики слід застосовувати лікувальні дози антикоагулянтних препаратів. Висновок. У зв’язку із збереженням гіперкоагуляційного стану згортальної системи крові впродовж першої доби слід продовжувати призначення НФГ у половинній від початкової дози препарату протягом наступних 7–9 діб. З другої доби раннього післяопераційного періоду тромбопрофілактику НФГ можна замінити НМГ, які проявляють домінантну дію на Ха фактор гемокоагуляційного каскаду.