КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ХВОРИХ НА ХРОНІЧНЕ ОБСТРУКТИВНЕ ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНЬ

РЕЗЮМЕ. Хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) на сьогодні є однією з найпоширеніших форм патології, що призводить до високої захворюваності населення та смертності пацієнтів. Питання фізичної реабілітації хворих на ХОЗЛ на сучасному етапі стоїть досить гостро. Це пов’язано з тим, що саме у таких пацієнтів спостерігається найбільше зниження пристосування організму до фізичного навантаження, а ефект від лікарської терапії може бути значно посилений шляхом упровадження реабілітаційних програм. Мета – науково обґрунтувати концептуальні основи фізичної реабілітації хворих на хронічне обструктивне захворювання легень. Результати. Концепцію фізичної реабілітації хворих на ХОЗЛ слід здійснювати з урахуванням низки передумов: соціально-педагогічних, біологічних та особистісних. Концепція фізичної реабілітації хворих на ХОЗЛ включає теоретичну складову, розроблену з урахуванням передумов здійснення реабілітаційного процесу, до якої віднесені концептуальні підходи і основи, а також практичну складову у вигляді технології фізичної реабілітації. Концепція використовує концептуальні підходи: системно-історичний, системно-діяльнісний, системно-функціональний, системно-цільовий, системно-структурний, системно-ресурсний, системно-комунікаційний та системно-інтеграційний. У концепції всі елементи, що об’єднані фундаментальним задумом і провідною ідеєю, являють собою сукупність поглядів, а її концептуальна основа – це мета, завдання, принципи й методи, які забезпечують розуміння її системних механізмів, алгоритм побудови та функціонування. Значна увага приділялася особливостям супутніх порушень, що впливають на загальну картину фізичної реабілітації. Організаційні основи базувалися на програмах фізичної реабілітації, що враховували всі індивідуальні особливості хворих. Висновки. Запропонована цілісна концепція фізичної реабілітації ґрунтувалася на використанні комплексного лікувального і педагогічного підходу, мала індивідуальну спрямованість з врахуванням рівня рухових можливостей, якості життя, фізичної працездатності хворих, функціонального стану кардіореспіраторної системи, функції зовнішнього дихання.