РОЛЬ ДИСФУНКЦІЇ ЕНДОТЕЛІЮ У ФОРМУВАННІ ВАД КЛАПАНІВ СЕРЦЯ

РЕЗЮМЕ. На сьогодні встановлено, що ендотелій є динамічною системою, яка може змінюватись, а її структурно-функціональні властивості тісно пов’язані з численними локальними, системними чинниками, а також із особливостями структурної організації. Пошкодження або активація ендотеліоцитів порушує нормальні регуляторні механізми та призводить до фенотипових змін, які загалом визначаються як ендотеліальна дис­функція. Ендотеліальна дисфункція – це порушення взаємовід­ношень між факторами, які підтримують гомеостаз та регулюють численні функції ендотелію. Мета – навести сучасні відомості про структурно-функціональні властивості ендотелію та патогенез ендотеліальної дисфункції; висвітлити взаємозалежні впливи вазоактивних субстанцій ендотеліального походження, передусім оксиду азоту. До найбільш значущих механізмів ендотеліальної дисфункції належить порушення метаболізму L-аргінін – оксид азоту (NO), який є основною ефекторною молекулою, що продукується ендотеліоцитами. Зміни функції судинного ендотелію можуть бути наслідком як зменшення синтезу NO ендотеліальними клітинами, так і активацією процесів його деградації в умовах оксидативного стресу. Порушення функціо­нального стану ендотелію описані при різноманітних патологічних станах, таких як атеросклероз, артеріальна гіпертензія, гіперхолестеринемія, хронічна серцева недостатність, цукровий діабет. Ендотеліальна дисфункція практично закономірно розвивається при ревматичних хворобах, а також при інфекційному ендокардиті, що є однією з головних причин кардіоваскулярних ускладнень захворювань.