ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ПІСЛЯІНФАРКТНОГО ПЕРІОДУ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ КОМОРБІДНІСТЮ, ЯКІ ПЕРЕНЕСЛИ ПЕРКУТАННЕ КОРОНАРНЕ ВТРУЧАННЯ

Цукровий діабет 2 типу (ЦД) та інфаркт міокарда (ІМ) часто поєднуються, на тлі артеріальної гіпертензії (АГ) це поєднання зумовлює швидкий розвиток ускладнень з боку судин нирок, великих судин серця, мозку, периферійних судин нижніх кінцівок. У таких пацієнтів прогноз зазвичай гірший, а летальність перевищує аналогічні показники у осіб без порушень вуглеводневого обміну. Навіть після успішно проведеного перкутанного коронарного втручання (ПКВ) ризик несприятливих подій складає 10 % в перший рік та 5 % щорічно впродовж наступних чотирьох років.Мета дослідження – вивчити особливості перебігу післяінфарктного періоду у пацієнтів із супутнім цукровим діабетом 2 типу та артеріальною гіпертензією, які перенесли перкутанне коронарне втручання.Матеріали та методи. Обстежено 325 пацієнтів із гострим коронарним синдромом в поєднанні із ЦД та АГ, віком від 37 до 92 років (в середньому (66,22±0,53) роки), із них 133 жінки та 192 чоловіки. Відповідно до методу відновлення коронарного кровотоку хворих було поділено на дві групи: 1 група – пацієнти, яким провели ПКВ (n=124), 2 група – пацієнти, яким не проводили інвазивне втручання (n=201). Далі проаналізували та оцінили клініко-лабораторні та інструментальні показники для виявлення особливостей.Результати. У пацієнтів обох груп виявлено й іншу супутню патологію, надмірну вагу тіла, шкідливі звички (куріння), Ехо-показники, притаманні концентричній гіпертрофії міокарда. Осіб 1 гр. закономірно швидше госпіталізовано в стаціонар (через (14,50±2,04) год), ніж 2 гр. (47,42±5,63) год (p 0,05). Однак річне виживання було достовірно вищим у пацієнтів із ендоваскулярним втручанням – 92,60 % у 1 гр. проти 85,63 % у 2 гр., p = 0,029.Висновки. 1. Перебіг післяінфарктного періоду у пацієнтів із поєднанням АГ та ЦД характеризувався високою часткою таких грізних ускладнень як кардіогенний шок, серцева астма, гостра лівошлуночкова недостатність, нерідко з розвитком набряку легень. Вказана коморбідність достовірно відрізнялась проаритмогенною активністю міокарда та розвитком блокад серця.2. Перкутанне коронарне втручання в умовах коморбідності суттєво впливало на зменшення ускладнень у гострому періоді інфаркту міокарда: рідше виникали порушення ритму та провідності, гостра серцева недостатність ІІІ – ІV ст. (Killip) та механічні ускладнення. Коронарне втручання також служило профілактикою розвитку ранньої післяінфарктної стенокардії.3. Річне виживання пацієнтів після інвазивного відновлення коронарного кровотоку достовірно вище, ніж у пацієнтів, яким реваскуляризація не проводилася.