ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ ВАКУУМНОЇ ТЕРАПІЇ НА ДИНАМІКУ КЛІНІЧНОЇ КАРТИНИ РАНОВИХ ДЕФЕКТІВ У ХВОРИХ НА СИНДРОМ СТОПИ ДІАБЕТИКА

Метою роботи було вивчити динаміку клінічної картини ранових дефектів у хворих на синдром стопи діабетика.Матеріали і методи. На основі обстеження та лікування 131 хворого на цукровий діабет, ускладнений синдромом діабетичної стопи, серед яких було 58 хворих з невропатично-інфікованою формою, 43 хворих з ішемічно-гангренозною формою, та 30 хворих контрольної групи (по 15 з кожною формою) вивчено вплив застосування вакуум-терапії на динаміку клінічної картини ранових дефектів. З метою контролю за клінічним перебігом гострого ранового процесу вивчали динаміку больового синдрому, місцевих ознак запального процесу, терміни розвитку грануляційної тканини та об’єм рани, показники мікроциркуляції, швидкість епітелізації та загоєння ран. Вираженість больового синдрому визначали за допомогою Цифрової Рейтингової Шкали (Numerical Rating Scale, NRS). Вакуум-терапію застосовували за допомогою вакуум-апарату «АГАТ-ДНІПРО», з використанням від’ємного тиску в діапазоні 80–125 мм рт. ст. Хворим проводили загальне клініко-лабораторне та інструментальне обстеження. Результати. Починаючи з 5 доби на тлі вакуумної терапії больовий синдром мав виражену тенденцію до зниження і склав у досліджуваній групі (3,13±0,21) бала (р<0,001), на 8 добу – (1,12±0,08) бала (р<0,001) і на 12 – (0,81±0,02) бала (р<0,001). Набряк м’яких тканин достовірно зменшувався в середньому на (2,46±0,84) день (р<0,01), гіперемія тканин на (2,16±0,48) день (р<0,01), інфільтрація тканин довкола рани на (3,25±0,82) день (р<0,01). У хворих основної групи активна крайова епітелізація розпочиналася на (4,64±1,12) день. Вакуум-терапія ранових дефектів пришвидшує появу грануляційної тканини, у хворих з основної групи НІФ грануляції відмічали на (4,61±0,96) день проти (7,84±1,14) контрольної групи. У пацієнтів з основної групи ІГФ грануляції відмічали на (6,53±1,14) день проти (10,78±1,31) день контрольної групи. Використання вакуумної терапії ранових дефектів у хворих на CCД стимулює ріст грануляційної тканини, зменшує набряк тканин, покращує загальний стан пацієнтів, зменшує больовий синдром та нормалізує температуру тіла.