ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ НЕВРАСТЕНІЇ З ПІДВИЩЕНИМ РИЗИКОМ АДИКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ

Мета: визначити клінічні особливості та закономірність формування неврастенії з підвищеним ризиком адиктивної поведінки.Матеріали та методи: клініко-психопатологічне дослідження; система AUDIT–подібних тестів для комплексної оцінки адиктивного статусу;  клінічний опитувальник для виявлення та оцінки невротичних станів.Результати. Таким чином, за результатами проведеного дослідження пацієнтів з неврастенією що поєднана з адитивними порушеннями, характеризує затяжний тип формування невротичного розладу, наявність емоційно-ізоляційних психотравмуючих факторів,  широкий спектр клініко-психопатологічних симптомів, з домінуванням сомато-вегетативних та депресивних проявів, а також представленість в синдромальной структурі провідного астенічного синдрому на тлі сомато-вегетативного, дисфоричного або депресивного синдромів. В якості найбільш інформативних маркерів наявності адикцій у хворих на неврастенію виділено наявність затяжного початку хвороби (МІ=0,83) та дисфоричного синдрому (МІ=0,8).В формуванні невротичних розладів з адикціями були задіяні переважно поєднання гострих та хронічних психотравмуючих чинників з різних сфер життєдіяльності людини; окрім цього значна доля в формуванні неврозів з адикціями належала емоційно-ізоляційним психотравмуючим чинникам, що пов’язані з переживанням відчуття самотності та відчуженості.Висновок. Отримані дані можуть бути використані для удосконалення програм діагностики, профілактики та терапії хворих на невростенію.