Використання дифузійно-зваженої МРТ у діагностиці раку нирки

Нирково-клітинний рак (НКР) є найбільш розповсюдженою пухлиною нирки і зустрічається в 85—90 % випадків, що становить 1—3 % від усіх вісцеральних новоутворень. В останні роки магнітно-резонансна томографія (МРТ) все частіше привертає увагу клініцистів як метод вибору для діагностики та стадіювання НКР. Дослідження проводили у 62 хворих із патоморфологічно доведеним світлоклітинним підтипом НКР (скНКР) та у 15 здорових волонтерів. Всім пацієнтам виконували магнітно-резонансну томографію з використанням дифузійно-зважених зображень (ДЗЗ) з наступним визначенням вимірюваного коефіцієнта дифузії (ВКД). У результаті проведеного аналізу було встановлено, що середнє значення ВКД злоякісних новоутворень було значно нижчим, ніж у нормальної ниркової паренхіми, і становило 1,82±0,16х10- 3 мм2/с проти 2,15±0,12х10- 3 мм2/с відповідно (р<0,05). Також відзначали статистично достовірну різницю у показниках ВКД у хворих із скНКР високого та низького ступеня диференціації. Результати обчислення ВКД при отриманні ДЗЗ магнітно-резонансної томографії надають важливу інформацію для диференційної діагностики НКР.