ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ГЕПАТИТУ С У ВІЛ-ІНФІКОВАНИХ ОСІБ ТА ЇХ ЛІКУВАННЯ

Мета роботи – на підставі аналізу літературних відомостей виділити особливості перебігу гепатиту С у ВІЛ-інфікованих осіб, а також основні принципи лікування таких пацієнтів і використовувані препарати у світі й в Україні. ВІЛ-інфекцію і парентеральні вірусні гепатити відносять до соціально значущих захворювань, які можуть суттєво впливати на демографічну ситуацію в країні. Крім спільності шляхів і факторів передачі вірусів, домінуючим чинником, що ускладнює епідеміологічну ситуацію стосовно ВІЛ-інфекції і парентеральних вірусних гепатитів на території України, є залучення до епідемічного процесу підлітків і людей молодого віку. Віковий чинник обумовлений явищами поточної епідемії наркоманії. З опублікованих даних ряду досліджень відомо про взаємний вплив ВІЛ і HСV на перебіг як ВІЛ-інфекції, так і хронічного гепатиту С (ХГС). Частота розвитку СНІДу і летального висліду, обумовленого СНІД-асоційованими захворюваннями, істотно вища в осіб з поєднаною HСV-/ВІЛ-інфекцією, яка нині є глобальною проблемою суспільної охорони здоров’я. Основні принципи лікування хворих на ХГС у ВІЛ-інфікованих відповідають таким у пацієнтів, не заражених ВІЛ. Для лікування HCV-інфекції теперішні настанови AASLD більше не рекомендують схеми, засновані на інтерфероні. Натомість на сьогодні терапією першої лінії вважаються пероральні противірусні засоби прямої дії. Разом з тим, в Україні все ще використовуються інтерферонвмісні схеми лікування. Згідно з опублікованими результатами ряду досліджень, термінальна стадія хвороби печінки є частою причиною госпіталізації та смерті хворих на поєднану HСV-/ВІЛ-інфекцію. Та досі залишаються дискусійними схеми терапії осіб з поєднаною ВІЛ-інфекцією та парентеральними вірусними гепатитами. Тому вибір оптимальної тактики ведення таких хворих і своєчасне призначення їм адекватного лікування залишається актуальним.