ПОШИРЕНІСТЬ ТА ФАКТОРИ РИЗИКУ СИНДРОМУ ТРИВАЛОГО QTс ІНТЕРВАЛУ У ВІЛ-ІНФІКОВАНИХ ПАЦІЄНТІВ

Обстежено 136 хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД. Внаслідок прогресування ВІЛ-інфекції, на фоні високого вірусного навантаження та низького рівня імунного захисту проявлялась кардіотропна дія вірусу імунодефіциту людини, і, відповідно, достовірно частіше реєструвалися різноманітні прояви порушення біоелектричної активності серця. Ризик аномального QTc інтервалу статистично вищий серед ВІЛ-інфікованих жінок, він зростав у міру поглиблення імунодефіциту та тривалості ВІЛ-інфекції (понад 5 років). Збільшення тривалості електричної систоли шлуночків також достовірно частіше реєстрували у ВІЛ-інфікованих пацієнтів з блокадою правої ніжки пучка Гіса та у хворих з ішемічними змінами міокарда. Пацієнти з пролонгацією інтервалу QTc порівняно з хворими із нормальною тривалістю цього інтервалу мали значно вищу частоту ко-інфекції з гепатитом С. ВІЛ-інфіковані пацієнти мають значний ризик розвитку медикаментозної QT пролонгації, проте зв’язок між застосуванням інгібіторів протеаз та пролонгацією QT с все ж незначний.Ключові слова: ВІЛ-інфекція, серцево-судинні захворювання, інтервал QT, QTc пролонгація.