ВПЛИВ ДЖЕРЕЛ ВУГЛЕЦЕВОГО ТА АЗОТНОГО ЖИВЛЕННЯ НА БІОДЕГРАДАЦІЮ КСЕНОБІОТИКІВ КУЛЬТУРАМИ КСИЛОТРОФІВ

Стаття присвячена вивченню впливу різноманітних джерел вуглецевого та азотного живлення на ефективність біодеградації забруднювачів глибинними культурами ксилотрофів. Перспективні за даною активністю штами ксилотрофів Flammulina velutipes F-1105, Pleurotus eryngii P-er, Trametes hirsuta Th-11 і Daedalea quercina Dq-08 культивували глибинним методом на модифікаціях глюкозо-пептонного середовища. Дослідили 24 джерела вуглецевого та 15 – азотного живлення. Визначали абсолютно суху біомасу міцелію ваговим методом та розраховували її приріст. В якості модельної сполуки для встановлення ефективності біодеградації забруднювачів використовували барвник Methyl Orange. Встановлені індивідуальні вуглець- та азотовмісні компоненти модифікацій глюкозо-пептонного середовища, культивування на яких забезпечує індукцію ефективності деструкції модельної сполуки Methyl Orange культуральним фільтратом досліджуваних штамів. В більшості випадків це джерела вуглецю - глюкоза, фруктоза, ксилоза, крохмаль, гліцерин і ПЕГ-1500  та джерела азоту - сечовина і пептон. Показано, що індукція ефективності біодеградації може бути  наслідком індуктивної дії поживного компоненту на загальний рівень обмінних процесів культури або проявом адаптивної реакції до несприятливих умов. Ключові слова: ксилотрофні базидіоміцети, біодеградація, Methyl Orange.