ІВАН СІКОРСЬКИЙ (1842–1919) ПРО ЗНАЧЕННЯ ХАРАКТЕРИСТИК УЧНІВ: ТЕОРЕТИЧНИЙ І ПРАКТИЧНИЙ АСПЕКТИ

Акцентовано, що розгляд проблеми характеристики учня у історико-педагогічному ракурсі ускладнюється змішанням двох суміжних, але по суті різних завдань – психологічного і педагогічного; спільна робота психологів і педагогів дає цінний матеріал для з'ясування психологічних принципів та методів складання характеристик і водночас визначає шлях до вирішення практичних педагогічних завдань. З’ясовано внесок Івана Сікорського у розроблення проблеми характеристики учня шляхом дослідження теоретичних поглядів та практичної діяльності вченого. Доведено, що виходячи зі своїх уявлень про гармонію в розвитку трьох сфер психіки – розуму, волі й почуття, І. Сікорський наполягав на їх всебічному і комплексному вивченні.  В узагальненому вигляді представлено науковий внесок І. Сікорського у розроблення проблеми характеристики у формі такого ланцюжка взаємопов’язаних дій ученого: проведення першого в світовій педагогіці психолого-педагогічного експерименту → визначення теоретичних основ вивчення учня → з’ясування мети складання характеристики з наголосом не лише на констатувальному, але й прогностичному її характері → розроблення плану вивчення дитини (структури майбутньої характеристики). У формі таблиці подано теоретичні міркування І. Сікорського щодо мети, значення характеристики учня та план вивчення дитини, що водночас становить собою структуру майбутньої характеристики.