ОСОБЛИВОСТІ УНІВЕРБАЛЬНОЇ ОМОНІМІЇ В РОСІЙСЬКІЙ МОВІ

Явище омонімії не втрачає своєї актуальності як об’єкт дослідження в межах російськомовного мовного матеріалу. Зацікавленість ним пов’язана з появою омонімів на сучасному етапі розвитку мови. Спостереження демонструють різнотипність наявних омонімічних одиниць, що виникли раніше і з’являються зараз унаслідок активних процесів, що відбуваються на всіх рівнях лінгвосистеми. Новітній матеріал сучасної російської мови демонструє наявність універбальної омонімії, яка характеризується дублетністю синтетичних та аналітичних найменувань, з одного боку, і словесною, омонімічною універбу, одиницею, – з іншого. Метою дослідження постало виявлення особливостей універбів, 1) омонімічних іншим універбам, 2) омонімічних лексемам, що виникли в мові раніше за них. Основним принципом організації одиниць, що збігаються структурно, фонетично та графічно, є принцип лінгвальної аналогії, втілений у прагненні мовленнєвих і мовних елементів до структурної уніфікації. Причини появи универбів-омонімів зазначеного зразка зумовлені, окрім універсальних, індивідуальними закономірностями. Тому процес виникнення в мові досліджуваних омонімічних одиниць є більш складним, ніж звичайний процес омонімізації. Однією з причин появи таких лексичних омонімів постає дія активних процесів у російській мові, серед яких провідну роль відіграє універбація. Матеріал дослідження дозволив виділити два типи універбальних омонімів, репрезентованих такими корелятами: 1) універб-омонім – слово-омонім, 2) універб-омонім – універб-омонім. Доволі часто універбальні омоніми другого типу представлені квазіунівербами. Омонімічні утворення обох типів належать до різних мовних одиниць – номінатем. Порушена в статті проблема вимагає подальшого розгляду, прикінцева мета якого – укладання спеціальних словників універбальних омонімів.