English (United Kingdom)

https://curated-unify.zendy.io/wp-json/zendy-region/v1/featured_content/oa?rat=en

https://curated-unify.zendy.io/wp-json/zendy-region/v1/highlighted_journal/

Global: Zendy Plus annual

Presents the access of premium content as premium feature

Premium Content

Presents the keyphrase highlighting as premium feature

Keyphrase Highlighting

Presents the summarisation as premium feature

Summarisation

Insights

Presents the pdf analysis as premium feature

PDF Analysis

Presents the zaia usage as premium feature

ZAIA

Global: Zendy Tools annual

Global: Zendy Free Plan

Global: Zendy Tools monthly

Global: Zendy Plus monthly

У статті розглянуті погляди європейських дослідників мови 90-х років ХХ ст. – початку XXI ст. на типи та способи семантичних змін, семантичної реконструкції та синкретизму, існування європейської прамови та тісного зв’язку семасіології та етимології. Предметом етимологічного аналізу є реконструкція форми та значення слів, первинної семантичної мотивації. Серед найважливіших цілей семасіології – класифікація семантичних змін та пошук певних універсальних закономірностей таких змін. Виконуючи ці завдання, дослідники мови не можуть ігнорувати допомогу різних лінгвістичних та нелінгвістичних наук, які забезпечують семасіологію численними мовними фактами та сприяють формуванню більш-менш повної картини природи смислових змін. Прийняття ідеї існування прамови є вигідним, оскільки дає виняткову можливість простежити зміни значень задовго в історії та дає змогу лінгвістам знайти універсальні закони. Неможливість ігнорування схожих рис у багатьох мовах світу дає лінгвістам право говорити про певну історичну спільноту, яка володіла певною мовою – прамовою. Виведення універсальних законів семантичних змін, які, безперечно, значно полегшили б дослідження у такій царині як компаративістика, так чи інакше захоплювало майже всіх учених, тому що вони виводяться через порівняння багатьох мовних систем, кожна з яких вважається добре дослідженою. Складовими, яким, безперечно, необхідно приділяти велику увагу, є граматика, звукова структура та словниковий склад. Тільки таким чином можна отримати найбільш повну картину дослідження та якомога менше залишити місця для припущень. Серйозною перепоною процесу дослідження розглядався той факт, що, незважаючи на зв’язок, всі три вищезгадані системи мають здатність у більшості випадків змінюватися незалежно одна від одної. Тільки порівнявши всі пам’ятки, індоєвропейська приналежність яких не викликає сумнівів, ми можемо отримати науково достовірні знання про індоєвропейську прамову. На жаль, гіпотетичного характеру деяких результатів не уникнути. Ось чому важливо заглибитись у діахронічне дослідження та обрати найбільш ефективні методи лінгвістичних досліджень.

ТИПИ ТА ШЛЯХИ СЕМАНТИЧНИХ ЗМІН В ЛІНГВІСТИЦІ 1990-Х РОКІВ - ПОЧАТОК XXI СТОЛІТТЯ