English (United Kingdom)

https://curated-unify.zendy.io/wp-json/zendy-region/v1/featured_content/oa?rat=en

https://curated-unify.zendy.io/wp-json/zendy-region/v1/highlighted_journal/

Global: Zendy Plus annual

Presents the access of premium content as premium feature

Premium Content

Presents the keyphrase highlighting as premium feature

Keyphrase Highlighting

Presents the summarisation as premium feature

Summarisation

Insights

Presents the pdf analysis as premium feature

PDF Analysis

Presents the zaia usage as premium feature

ZAIA

Global: Zendy Tools annual

Global: Zendy Free Plan

Global: Zendy Tools monthly

Global: Zendy Plus monthly

У статті здійснений аналіз норм права про кримінальну відповідальність за погрозу або насильство щодо начальника, витоки яких сягають часів Київської Русі. Аналіз охоплює законодавство щодо зазначених військових злочинів, яке неодноразово змінювалось, удосконалювалось, проте, оскільки ці злочини продовжують становити для військового правопорядку суспільну небезпеку, вони залишаються у Кримінальному кодексі України в «статусі» військових кримінальних правопорушень (злочинів). Питання витоків норм права, які нині передбачають кримінальну відповідальність за військові злочини, за ст. 405 Кримінального кодексу України («Погроза або насильство щодо начальника») не отримали до цих пір належного наукового аналізу і висвітлення. Разом із тим зазначені кримінальні правопорушення продовжують бути тяжкими злочинами, небезпечними для військового правопорядку, а тому потребують більш поглибленого аналізу і посилення захисту правопорядку за допомогою кримінально-правових заходів. Суспільна небезпечність злочину «погроза або насильство щодо начальника» є очевидною, оскільки посягає на можливість начальника у будь-яких умовах виконувати свої обов’язки і рішуче керувати діями підлеглих в інтересах військового правопорядку. У свою чергу, насильницькі дії щодо начальника, до якого підлеглий, згідно зі статутами Збройних Сил України, повинен виявляти повагу і якого повинен захищати в бою, є надзвичайно грубою формою порушення військової дисципліни і утруднюють виконання начальником / командиром своїх обов’язків з військової служби та спричиняють шкоду його здоров’ю. Беручи до уваги періодизацію військових злочинів, запропоновану М. Карпенком, яка ґрунтується на достовірних джерелах, можемо констатувати, що правові норми, які передбачають кримінальну відповідальність за ст. 405 КК, зароджуються з ІІІ періоду, який охоплює Х-ХIV ст., «коли українські землі були під управлінням князів», і характеризується «започаткуванням окремих норм права за окремі незаконні дії воїв» [18, с. 129-133]. Надалі, аж до 2001 р., норми кримінального законодавства за погрозу або насильство щодо начальника неодноразово змінювалися залежно від способів їх вчинення і трактування законодавцем, але визначали їх суспільно небезпечними діями для військового правопорядку як об’єкта кримінально-правової охорони. Ключові слова: ґенеза, аналіз норм права, суспільна небезпечність, військові злочини, військова дисципліна, порушення військового законодавства, об’єкт кримінально-правової охорони.

Витоки кримінальної відповідальності за погрозу або насильство щодо начальника (ст. 405 Кримінального кодексу Ккраїни)