English (United Kingdom)

https://curated-unify.zendy.io/wp-json/zendy-region/v1/featured_content/oa?rat=en

https://curated-unify.zendy.io/wp-json/zendy-region/v1/highlighted_journal/

Global: Zendy Plus annual

Presents the access of premium content as premium feature

Premium Content

Presents the keyphrase highlighting as premium feature

Keyphrase Highlighting

Presents the summarisation as premium feature

Summarisation

Insights

Presents the pdf analysis as premium feature

PDF Analysis

Presents the zaia usage as premium feature

ZAIA

Global: Zendy Tools annual

Global: Zendy Free Plan

Global: Zendy Tools monthly

Global: Zendy Plus monthly

Вступ. Стрімкий розвиток науки і технологій у різних сферах людського життя не може не впливати на юридичну доктрину. Виникнення нових об’єктів, щодо яких складаються правовідносини, розширює коло об’єктів цивільних прав, що має враховуватися у цивільному законодавстві. Зокрема, поява допоміжних репродуктивних технологій як спосіб подолання безпліддя призвела до появи такого явища, як ембріони, створені у лабораторному посуді поза живим організмом (in vitro). Після того, як щодо них почали виникати судові спори, перед науковцями постала проблема визначення правового статусу ембріонів in vitro, які пропонувалося розглядати або як суб’єкти права, або як об’єкти правовідносин, або як явище sui generis. Незважаючи на вплив біоетики на сферу права, останнім часом у цивілістиці домінує позиція, що ембріони людини in vitro є об’єктами цивільних прав. Із цієї позиції не можна ігнорувати питання віднесення їх до об’єктів права власності та підстави виникнення права власності на них. Саме тому метою цієї статті є дослідження підстав виникнення права власності на ембріони людини in vitro, з огляду на їх обмежену оборотоздатність. Варто відзначити, що питання права власності на ембріони in vitro є досить малодослідженим у науці цивільного права, з огляду на складний морально-етичний аспект цієї проблематики. Водночас існує немало праць, присвячених визначенню правового статусу ембріонів in vitro, зокрема як об’єкта цивільних прав. Серед них наукові доробки А.В. Майфата, М.М. Малеіної, Н.В. Аполінської, Ю.Ф. Дружиніної, А.С. Шабанової, В.О. Трубіної, А.Р. Пурге. Виклад основного матеріалу. Одним із найбільш дискусійних питань у межах дослідження правового статусу ембріонів людини in vitro є їх визнання об’єктом права власності. У зв’язку із відсутністю законодавчого регулювання правового режиму ембріонів in vitro, його формуванням здебільшого займаються суди та вчені-правники. Зокрема, одне із перших судових рішень, які стосувалися правового статусу штучно створених ембріонів, було прийнято в 1988 році судом штату Теннессі (США), який розглянувши справу Davis v. Davis встановив, що людське життя починається з моменту зачаття, тканини ембріона володіють такими якостями, як індивідуальність, унікальність, тому людський ембріон не є об’єктом права власності [1, с. 43]. Така позиція суду була підтримана багатьма цивілістами, які вважають, що неможливо говорити про поширення на ембріони in vitro режиму власності, оскільки це прирівнює їх до товару та суперечить морально-етичним нормам [2, с. 124; 3, с. 10; 4, с. 31]. На противагу, штучно створені ембріони визнаються об’єктами права власності здебільшого тими цивілістами, які відносять ембріони in vitro до речей

Особливості виникнення права власності на ембріони людини in vitro