English (United Kingdom)

https://curated-unify.zendy.io/wp-json/zendy-region/v1/featured_content/oa?rat=en

https://curated-unify.zendy.io/wp-json/zendy-region/v1/highlighted_journal/

Global: Zendy Plus annual

Presents the access of premium content as premium feature

Premium Content

Presents the keyphrase highlighting as premium feature

Keyphrase Highlighting

Presents the summarisation as premium feature

Summarisation

Insights

Presents the pdf analysis as premium feature

PDF Analysis

Presents the zaia usage as premium feature

ZAIA

Global: Zendy Plus monthly

Global: Zendy Tools annual

Global: Zendy Tools monthly

Global: Zendy Free Plan

44 © Волошенюк Н. М., 2019 ‒ він виробляється тільки вищими судовими інстанціями на основі закону; ‒ він безпосередньо пов’язаний з судовою практикою і створюється в ході судочинства; ‒ в його розробці велика роль вільного суддівського розсуду; ‒ він підлягає офіційному опублікуванню; ‒ він являється обов’язковим не тільки для учасників даного спору, але і для інших судових органів. Судова практика не повинна виходити за рамки закону, суперечити йому, а самі правозастосовувачі зв’язані законодавчими і моральними нормами. Враховуючи, високе місце органів правосуддя в Україні (Конституційний Суд, Верховний Суд), їх вплив на законодавство і правову політику, можна стверджувати, що окремі акти, які ними виносяться – судові рішення – являються більше ніж правозастосовчими, вони мають загальне і правотворче значення. Слід відмітити, що цими відповідальними повноваженнями володіють тільки вище зазначені суди, а не інші, хоча офіційно право на правотворчість не визнано за усіма ланками судової системи. З урахуванням цього можна зробити висновок, що нормативні рішення Верховного Суду і Конституційного Суду України носять обов’язковий, узагальнений характер, вони не підлягають оскарженню (особливо прийняті в порядку конституційного провадження,) і можуть бути відмінені тільки цим судом, а не якимось іншим. Це приводить нас до висновку, що вони виступають джерелами права, в тому числі і виборчого права України. Однак наш висновок про віднесення вказаних рішень до джерел права повинен бути не доктринальним чи напівофіційним, що грунтується на думці науковців, суддів чи політиків, а нормативно закріпленим у правових актах України, і перш за все, на рівні Основного Закону. Список бібліографічних посилань 1. Погорілко В. Ф., Федоренко В. Л. Конституційне право України : підручник. Київ : Правова єдність, 2010. 432 с. 2. Шевчук С. Щодо обов’язковості рішень Конституційного Суду України у контексті доктрини судового прецеденту. Право України. 2000. No 2. С. 43–49. 3. Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности. М., 1998. 412 с. 4. Безина В. Конкретизация права в судебной практике. Советская юстиция. 1968. No 2. С. 6–7. 5. Дженкс. Э. Английское право. М., 1947. 128 с.

ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НЕДОТОРКАНОСТІ ПРЕЗИДЕНТА ТА НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ УКРАЇНИ