English (United Kingdom)

https://curated-unify.zendy.io/wp-json/zendy-region/v1/featured_content/oa?rat=en

https://curated-unify.zendy.io/wp-json/zendy-region/v1/highlighted_journal/

Global: Zendy Plus annual

Presents the access of premium content as premium feature

Premium Content

Presents the keyphrase highlighting as premium feature

Keyphrase Highlighting

Presents the summarisation as premium feature

Summarisation

Insights

Presents the pdf analysis as premium feature

PDF Analysis

Presents the zaia usage as premium feature

ZAIA

Global: Zendy Tools annual

Global: Zendy Free Plan

Global: Zendy Tools monthly

Global: Zendy Plus monthly

Юрій Кириченко. ПРАВО НА СВОБОДУ ДУМКИ І СЛОВА: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ УДОСКОНАЛЕННЯ ст. 34 КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ. Досліджено конституційну практику нормативного регулювання права на свободу думки і слова, закріпленого в ст. 34 Конституції України та в аналогічних нормах конституцій європейських держав. Обґрунтовано необхідність внесення змін до ст. 34 Конституції України. Зазначено, що право на свободу думки і слова посідає особливе місце в системі прав людини, що надає людині можливість вільно висловлювати власну думку, погляди й переконання та впливати на різні політичні процеси, які відбуваються в державі. Констатовано, що право на свободу думки і слова знайшло своє закріплення в міжнародноправових документах з прав людини, зокрема в Загальній декларації прав людини, Міжнародному пакті про громадянські і політичні права, Конвенції про захист прав людини та основположних свобод, а також у всіх конституціях держав континентальної Європи. Зроблено висновок, що наявна юридична конструкція ч. 1 ст. 34 Конституції України в цілому відповідає вимогам міжнародно-правових документів з прав людини. Наголошено на недоцільності у ч. 2 ст. 34 Конституції України деталізовувати способи реалізації права на інформацію. У звязку з чим, запропоновано, припис “усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір” вилучити із зазначеної частини, а замість нього закріпити словосполучення “в будь-який спосіб, не заборонений законом”. Підкреслено, що на відміну від конституцій зазначених європейських держав, Конституція України передбачила доволі широкий перелік правових підстав обмеження права на свободу думки і слова та права на інформацію, що, на думку авторів, є зайвим, адже будь-які підстави правового обмеження повинні міститись виключно в нормах галузевого законодавства. Отже, враховуючи європейський досвід щодо конституційно-правового регулювання права на свободу думки і слова та права на інформацію, запропоновано ст. 34 Конституції України викласти в оновленій редакції, а саме: “Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно одержувати, збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію в будь-який спосіб, не заборонений законом. Здійснення цих прав може бути обмежене в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку та лише у випадках, передбачених законом”. Ключові слова: конституція, свобода думки, свобода слова, право на свободу думки і слова.

Yuriy Kyrychenko. The right to freedom of opinion and speech: theoretical-legal aspects of improvement of art. 34 of the Constitutions of Ukraine