English (United Kingdom)

https://curated-unify.zendy.io/wp-json/zendy-region/v1/featured_content/oa?rat=en

https://curated-unify.zendy.io/wp-json/zendy-region/v1/highlighted_journal/

Global: Zendy Plus annual

Presents the access of premium content as premium feature

Premium Content

Presents the keyphrase highlighting as premium feature

Keyphrase Highlighting

Presents the summarisation as premium feature

Summarisation

Insights

Presents the pdf analysis as premium feature

PDF Analysis

Presents the zaia usage as premium feature

ZAIA

Global: Zendy Tools annual

Global: Zendy Free Plan

Global: Zendy Tools monthly

Global: Zendy Plus monthly

Анотація. У статті на основі документального матеріалу cудових книг Волині XVI– XVII ст. проаналізовано сприйняття і важливість для представників шляхетського стану суду як інституції, що захищала у спільноті їхню честь і маєтність. Висвітлено соціальні зміни, що розпочалися у річпосполитському суспільстві після укладення Люблінської унії (1596 р.). Показано, що ці трансформації були загальноєвропейською тенденцією і визначалися змінами на політичному, економічному, соціальному, культурному і релігійному рівнях. Виокремлено критерії, на основі яких формувалися станові розбіжності у Речі Посполитій, і подано класифікацію судової системи держави, що включала поділ на політичне і цивільне судочинство. Зауважено, що поняття честі, свободи, права і вольності були визначальними для формування і становлення шляхетської корпорації. На прикладі чотирьох судових справ ґродських судів показано, як шляхтич трактував посягання на його статус, який вимагав від сторони-опонента відповідної етично-шанобливої поведінки попри конфліктність ситуації. Простежено, що аналогічної поваги шляхта вимагала і до своєї власності, яка була важливим елементом її місця у спільноті. Встановлено, що основним законодавчим джерелом, до якого шляхта воєводства зверталася із прагненнями зберегти свої права, були Литовські Статути, зокрема Другий, так званий Волинський Статут (1566 р.), який використовувався обома сторонами, і потерпілою, і відповідальною. При цьому не завжди справи вирішувалися справедливо на користь потерпілої сторони. У разі доброї юридичної обізнаності адвоката відповідальна сторона навіть у випадку явної винуватості могла досягти позитивного результату і виграти справу. Показано зв’язок між шляхетським сприйняттям права як системи кодифікаційних норм, що захищали шляхтича від зовнішніх небезпек і соціальних реалій, які побутували в Речі Посполитій, із позаправовими інструментами у стратифікованому суспільстві, де важливими були поняття осілості, патронально-клієнтельних взаємин і чітких знань особливостей функціонування правової системи. Ключові слова: шляхта; законодавство; правосуддя; Другий Статут ВКЛ; ґродський суд; злочин; Річ Посполита; Волинське воєводство.

“For the Party Acted Wrong”: Noble Reflection of Court Trials in Volhynia in the Second Half of the 16th — First Half of the 17th Century