English (United Kingdom)

https://curated-unify.zendy.io/wp-json/zendy-region/v1/featured_content/oa?rat=en

https://curated-unify.zendy.io/wp-json/zendy-region/v1/highlighted_journal/

Global: Zendy Plus annual

Presents the access of premium content as premium feature

Premium Content

Presents the keyphrase highlighting as premium feature

Keyphrase Highlighting

Presents the summarisation as premium feature

Summarisation

Insights

Presents the pdf analysis as premium feature

PDF Analysis

Presents the zaia usage as premium feature

ZAIA

Global: Zendy Tools annual

Global: Zendy Free Plan

Global: Zendy Tools monthly

Global: Zendy Plus monthly

Анотація. Урочисте проголошення 22 січня 1919 р. на Софійській площі у Києві Акта Злуки УНР та ЗУНР стало надзвичайно важливим етапом на шляху до реалізації ідеї української соборності. Це був рубіж, який розділив дві історичні епохи: якщо раніше єдність наших східних та західних теренів лишалася лише мрією інтелектуалів, художньо-поетичною візією літераторів чи програмовим політичним постулатом, розрахованим на далеку перспективу, то відтепер соборність постає актуальною стратегією реального часу. У логіці національно-революційного відродження то був цілком умотивований перехід від теорії до практичного здійснення світоглядного проекту, засади якого ще в добу бездержавності розроблялися М. Драгомановим, Ю. Бачинським, М. Міхновським, М. Грушевським. Але разом із тим саме на цьому дієво-практичному етапі дві поєднані в єдину державу українські республіки з неминучістю вимушені були увійти в збройний конфлікт як із Росією в її «білій» та «червоній» видозмінах, так і з відродженою Польщею, яка плекала великодержавні амбіції: для цих імперських потуг сама ідея української соборності поставала засадничо неприйнятною. Така нова якість історичної процесуальності в українській політичній концептосфері вимагала також і свого нового осмислення, для утвердження критеріїв якого події 1919 р. відіграли вирішальну роль. Саме в цей період лідери і УНР, і ЗУНР напружено шукали можливостей для оптимального узгодження інтересів Наддніпрянщини та Галичини у політичній стратегії єдиної держави. Часто ці суперечки набували характеру відвертого протистояння: концепції, яку обстоював С. Петлюра та його прихильники і яка полягала в інституційному завершенні процесу Злуки через формування спільного для всіх українських теренів уряду та утворення єдиної армії, протистояла концепція керівної групи ЗУНР, яка з такими підходами категорично не погоджувалася, обстоюючи максимально можливу окремішність політичних інституцій Галичини. Попри те, що ці розбіжності спричинили до трагічних наслідків в історії Визвольних змагань, концепт соборності утверджується впродовж 1919 р. як імператив суспільно-політичного мислення українців. Ключові слова: Українська революція; концепція соборності; державне самоствердження; міжнародне становище; політичні практики; історичний контекст; суб’єктність; політична концептосфера.

Act of Unity in the Political Conceptual Sphere of the “Ukrainian 1919”