English (United Kingdom)

https://curated-unify.zendy.io/wp-json/zendy-region/v1/featured_content/oa?rat=en

https://curated-unify.zendy.io/wp-json/zendy-region/v1/highlighted_journal/

Global: Zendy Tools annual

Presents the keyphrase highlighting as premium feature

Keyphrase Highlighting

Presents the summarisation as premium feature

Summarisation

Insights

Presents the pdf analysis as premium feature

PDF Analysis

Presents the zaia usage as premium feature

ZAIA

Global: Zendy Tools monthly

Global: Zendy Plus monthly

Presents the access of premium content as premium feature

Premium Content

Global: Zendy Plus annual

Global: Zendy Free Plan

На сучасному етапі в системі освіти України настають значні зміни. Згідно із Законом про вищу освіту (від 01.07.2014 No 1556-VII) важливими напрямами розвитку вітчизняної вищої освіти є підвищення якості освіти, підготовка фахівців, конкурентноспроможних на ринку праці, впровадження нових стандартів освіти і т.д. [7]. З огляду на це необхідно переглянути та вдосконалити професійну підготовку майбутніх учителів – «конструкторів» нової генерації фахівців, які будуть здатні реалізувати себе в сучасних соціальноекономічних умовах. Сказане особливо стосується шкільної біологічної освіти. Починаючи з 2014–2015 навчального року навчання біології у 7 класах загальноосвітніх навчальних закладів відбувається за новою програмою, у якій суттєво змінено зміст курсу біології, розподіл розділів і тем за класами, передбачено проведення циклу нових лабораторних досліджень, практичних та лабораторних робіт, підготовку навчальних проектів і т. д. [14]. Отже, сучасна біологічна освіта висуває до вчителя біології нові вимоги, що ставить перед педагогічними ВНЗ нові завдання щодо підготовки майбутніх учителів. Випускник вищої школи повинен бути готовим до роботи в навчальних закладах різного типу і профілю, вміти організовувати навчання біології за різними програмами та підручниками, впроваджувати новітні технології навчання, авторські методики тощо. Відтак, все більш актуальною стає проблема методичної підготовки майбутніх учителів біології, що передбачає врахування в змісті цієї підготовки сучасних тенденцій розвитку освіти і відображення цілісності процесу реалізації методичної підготовки студентів у вищому навчальному закладі. Система методичної підготовки вчителя-предметника була предметом досліджень багатьох українських (М. Криловець, Л. Михайленко, Н. Морзе, В. Шарко) та зарубіжних (В. Земцова, Н. Зеленко, О. Таможня) учених. Методист-біолог Л. Орлова описала систему методичної підготовки вчителів біології в Російській Федерації. В Україні подібна проблема ще не була предметом спеціального наукового вивчення. Мета статті: теоретично обґрунтувати сутність та структуру системи методичної підготовки майбутніх вчителів біології в педагогічних університетах України. У методології педагогічних досліджень наявні різні підходи, які дають змогу з різних боків розглянути певні явища на основі окремого аспекту. Одним із провідних методологічних підходів є системний підхід, сутність якого полягає в тому, що об’єкт вивчають як цілісну множину елементів у сукупності відношень і зв’язків між ними, тобто як систему [16, с. 159]. Подібне тлумачення подано у педагогічному словнику С. Гончаренка: «Системний підхід – напрям у спеціальній методології науки, завданням якого є розробка методів дослідження й конструювання складних за організацією об’єктів як систем» [6, с. 305]. За словами вченого, системний підхід у педагогіці спрямований на розкриття цілісності педагогічних об’єктів, виявлення у них різноманітних типів зв’язків та зведення їх у єдину теоретичну картину [6]. Теорію системного підходу розроблено у працях А. Авер’янова, П. Анохіна, В. Афанасьєва, І. Блауберга, Ф. Корольова, В. Кузьміна, В. Садовського, П. Щедровицького, Е. Юдіна та ін. Основними принципами системного підходу є такі: цілісність (дає змогу розглядати одночасно систему як єдине ціле і водночас як підсистему для вищих рівнів); ієрархічність будови (наявність безлічі елементів, розташованих на основі підпорядкування елементів нижчого рівня елементам вищого рівня); структуризація (дає можливість аналізувати елементи системи і їхній взаємозв’язок у межах конкретної організаційної структури); множинність (використання кібернетичних, економічних та математичних моделей для опису окремих елементів і системи загалом); системність (властивість об’єкта володіти всіма ознаками системи) [16, с. 160]. У тлумачному словнику поняття «система» трактують як: порядок, зумовлений правильним, планомірним розташуванням і взаємним зв’язком частин чого-небудь; продуманий план; заведений, прийнятий порядок; сукупність принципів, які є основою певного вчення; сукупність методів, прийомів здійснення чого-небудь [5, с. 1320–1321]. У філософському словнику зазначено, що система (грец. systema – складене з частин, з’єднане) – категорія, що позначає об’єкт, організований як цілісність, де енергія зв’язків між елементами системи перевищує енергію їхніх зв’язків з елементами інших систем, і задає онтологічне ядро системного підходу [15, с. 619]. Характеризуючи систему в найбільш загальному плані, традиційно говорять про єдність і цілісність взаємопов’язаних між собою елементів. Семантичне поле такого поняття система охоплює терміни «зв’язок», «елемент», «ціле», «єдність», а також «структура» – схема зв’язків між елементами. П. Анохін системою називає «тільки такий комплекс вибірково залучених компонентів, у яких взаємодія та взаємовідношення набувають характеру спільної взаємодії компонентів на одержання сфокусованого корисного результату» [2, с. 35]. Результати аналізу наукових джерел дали підстави сформулювати визначення системи як цілісної сукупності елементів, які перебувають у взаємозв’язках і співпідпорядкуванні, що супроводжується виникнен-

ВИКОРИСТАННЯ КЕЙС-МЕТОДУ ПРИ ФОРМУВАННІ ДОСЛІДНИЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ БІОЛОГІЇ