English (United Kingdom)

https://curated-unify.zendy.io/wp-json/zendy-region/v1/featured_content/oa?rat=en

https://curated-unify.zendy.io/wp-json/zendy-region/v1/highlighted_journal/

Global: Zendy Plus annual

Presents the access of premium content as premium feature

Premium Content

Presents the keyphrase highlighting as premium feature

Keyphrase Highlighting

Presents the summarisation as premium feature

Summarisation

Insights

Presents the pdf analysis as premium feature

PDF Analysis

Presents the zaia usage as premium feature

ZAIA

Global: Zendy Tools annual

Global: Zendy Free Plan

Global: Zendy Tools monthly

Global: Zendy Plus monthly

Мета роботи: вивчити особливості біохімічних показників крові та цитокінового профілю у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки (НАЖХП) залежно від форми гіпотиреозу. Матеріали та методи. Обстежено 188 хворих на НАЖХП (середній вік — 53,6 ± 12,34 року). Серед обстежених у 20 хворих на НАЖХП, окрім захворювання печінки, був діагностований субклінічний гіпотиреоз, у 24 пацієнтів — маніфестний гіпотиреоз. У групу порівняння увійшли 144 пацієнти із НАЖХП із нормальною функціональною активністю щитоподібної залози. Контрольну групу становили 45 практично здорових осіб, репрезентативних за віком та статтю щодо пацієнтів досліджуваних груп. У крові обстежених пацієнтів та практично здорових осіб досліджували біохімічні показники, визначали рівень фактора некрозу пухлин α, інтерлейкіну-10, лептину, адипонектину. Результати. Установлено, що активність загальної лактатдегідрогенази в крові хворих на НАЖХП із субклінічним та маніфестним гіпотиреозом перевищувала таку в пацієнтів із НАЖХП та нормальною функціональною активністю щитоподібної залози на 13,5 % (p = 0,02 і p = 0,01 відповідно). У хворих із поєднанням НАЖХП та маніфестного гіпотиреозу зафіксовано вірогідно вищу активність лужної фосфатази (на 12,0 %, p = 0,03) порівняно з пацієнтами групи порівняння. Концентрація лептину в крові в пацієнтів із НАЖХП як із субклінічним, так і з маніфестним гіпотиреозом перевищувала таку у хворих на НАЖХП із нормальною функціональною активністю щитоподібної залози на 35,7 % (p = 0,04) та 72,1 % (p = 0,009) відповідно. Рівень адипонектину в крові у хворих на НАЖХП та маніфестний гіпотиреоз був вірогідно меншим, ніж у пацієнтів із НАЖХП і нормальною функціональною активністю щитоподібної залози та хворих на субклінічний гіпотиреоз, у 2,1 раза (p = 0,004) та на 50,0 % (p = 0,009) відповідно. При поєднанні НАЖХП та маніфестного гіпотиреозу у хворих виявляли вірогідно більший вертикальний розмір печінки по середньоключичній лінії в середньому на 9,1 мм (p = 0,004) порівняно з пацієнтами з НАЖХП та незміненою функціональною активністю щитоподібної залози та на 8,6 мм (p = 0,04) порівняно з хворими на НАЖХП та субклінічний гіпотиреоз. Висновки. У хворих на НАЖХП із субклінічним та маніфестним гіпотиреозом спостерігаються вища активність загальної лактатдегідрогенази та вищий рівень лептину, а в останніх — ще й більша активність лужної фосфатази та нижчий рівень адипонектину в крові порівняно з відповідними показниками у хворих на НАЖХП та нормальною функціональною активністю щитоподібної залози. За наявності маніфестного гіпотиреозу у хворих на НАЖХП відмічається вірогідне збільшення вертикального розміру печінки по середньоключичній лінії порівняно з таким у пацієнтів із нормальним функціональним станом щитоподібної залози чи субклінічним гіпотиреозом.

Особливості біохімічних показників крові та цитокінового профілю у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки залежно від форми гіпотиреозу