English (United Kingdom)

https://curated-unify.zendy.io/wp-json/zendy-region/v1/featured_content/oa?rat=en

https://curated-unify.zendy.io/wp-json/zendy-region/v1/highlighted_journal/

Global: Zendy Plus annual

Presents the access of premium content as premium feature

Premium Content

Presents the keyphrase highlighting as premium feature

Keyphrase Highlighting

Presents the summarisation as premium feature

Summarisation

Insights

Presents the pdf analysis as premium feature

PDF Analysis

Presents the zaia usage as premium feature

ZAIA

Global: Zendy Tools annual

Global: Zendy Free Plan

Global: Zendy Tools monthly

Global: Zendy Plus monthly

Хронічний гепатит С, на відміну від гепатитів іншої етіології, характеризується високою частотою розвитку позапечінкових проявів. Роль імунних порушень в розвитку HCV-асоційованих уражень щитоподібної залози на сьогодні вивчається. Мета роботи – визначити особливості ураження щитоподібної залози у хворих на хронічний гепатит С та дослідити їх взаємозв’язок зі змінами органонеспецифічних автоантитіл.Пацієнти і методи. В дослідження було включено 225 хворих на хронічний гепатит С. Для діагностики ураження щитоподібної залози досліджували вміст у сироватці крові тиреотропного гормону, вільного трийодтироніну, вільного тироксину, антитіл до тиреоїдної пероксидази, антитіл до тиреоглобуліну. Спеціальні методи дослідження включали визначення вмісту в сироватці крові: антинуклеарних антитіл, ревматоїдного фактора, кардіоліпіну IgM та IgG, циркулюючих імунних комплексів. Результати. У 19,6 % хворих на хронічний гепатит С розвивається ураження щитоподібної залози, що проявляється змінами у крові вмісту тиреотропного гормону, вільних тироксину і трийодтироніну, появою лише органоспецифічних автоантитіл або поєднанням зазначених змін. Переважає розвиток гіпотиреозу (68,2 %). Ураження щитоподібної залози розвивається частіше у жінок, ніж у чоловіків (32,1 проти 8,4 %, р&lt;0,01). У хворих на хронічний гепатит С з ураженням щитоподібної залози, на відміну від пацієнтів без цього прояву, частіше виявляються кардіоліпін IgM й IgG, антинуклеарні антитіла, вищий вміст кардіоліпіну IgM й IgG, а рівень підвищення антитіл до тиреоїдної пероксидази корелює (р&lt;0,01) з вмістом ревматоїдного фактора IgM (r=+0,66) та кардіоліпіну IgM (r=+0,39). Наявний прямий кореляційний зв’язок між кількісним вмістом антитіл до тиреоїдної пероксидази та вмістом ревматоїдного фактора RF-IgM (r=+0,66; р&lt;0,01) й вмістом кардіоліпіну IgM (r=+0,39; р&lt;0,05) підтверджує роль автоімунних порушень в формуванні HCV-асоційованих уражень щитоподібної залози. Висновки. У кожного п’ятого хворого на хронічний гепатит С розвивається ураження щитоподібної залози, що найчастіше характеризується як гіпотиреоз. За наявності ураження щитоподібної залози у хворих на хронічний гепатит С частіше виявляються кардіоліпін IgM й IgG, антинуклеарні антитіла. Рівень підвищення антитіл до тиреоїдної пероксидази корелює з вмістом ревматоїдного фактора IgM та кардіоліпіну IgM. 

УРАЖЕННЯ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ГЕПАТИТ С ТА ЇХ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ЗІ ЗМІНАМИ ОРГАНОНЕСПЕЦИФІЧНИХ АВТОАНТИТІЛ