Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності 2000 р. (Палермська конвенція): умови прийняття, структура, зміст

У статті досліджується одне з основних джерел транснаціонального кримінального права – Конвенція Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, ухвалена у 2000 р. (Палермська конвенція). Увага автора зосереджена на умовах прийняття Конвенції, міжнародних форумах (конференціях, регіональних семінарах, засіданнях комісій і комітетів), обговореннях положень документу та дискусійних проблемах. Структурно Конвенція охоплює питання, пов’язані із визначенням категорій, злочинів, їх криміналізацію та заходи, що застосовуються для боротьби з ними. Окремі частини Конвенції присвячені питанням взаємної правової допомоги та співробітництва держав у сфері боротьби з транснаціональною організованою злочинністю. Автор відзначає основні концептуальні змістовні положення Конвенції, які передбачають, що транснаціональна організована злочинність охоплює практично всі серйозні злочинні дії, спрямовані на отримання прибутку й здійснені організованими групами, з участю більше ніж однієї країни (незаконний обіг наркотиків, незаконне ввезення мігрантів, торгівля людьми, відмивання коштів, незаконний обіг вогнепальної зброї, піратство, тероризм, екологічні злочини тощо). Відзначається, що Палермська конвенція являється універсальним документом, володіє певним ступенем узагальненості, ратифікована більшістю держав-учасниць, не суперечить положенням внутрішнього законодавства держав-учасниць цього договору й закликає їх до співробітництва у рамках боротьби з організованою злочинністю.