ВАСИЛЬ СУХОМЛИНСЬКИЙ КРІЗЬ ПРИЗМУ ЧАСУ: ДЕЯКІ ЗАУВАГИ ДО РОЗГЛЯДУ ІДЕЙ

У статті представлений погляд на спадщину Василя Сухомлинського з двох позицій – як історичного надбання, приділяючи першочергову увагу першоджерелам, а не інтерпретаційним працям, відцензурованим текстам або ж збіркам уривків з праць, а також як на доробок, який і нині може підживлювати освітньо-виховну практику. Виявлено недостатнє або ж поверхове вивчення джерельної бази, яке часто підмінюється творами, що вийшли після смерті автора з відредагованими правками. У статті схарактеризовані й розкриті ті напрями творчого доробку, які мають актуальне звучання, але не знайшли відповідного розкриття як в історико-педагогічних дослідженнях, так і в загальнопедагогічній проблематиці. До них авторка зараховує: необхідність поєднання, а не відокремлення теорії і практики як з боку науковців, так і з боку учительства; думки педагога про організацію і проведення пошуково-експериментальної роботи в школі як довготривалого і виваженого процесу – від підготовчого етапу до незвичного тривалого експериментування; думки педагога про безпосередню участь учнів в організації власного шкільного і навколишнього середовища; погляди педагога на організацію і проведення індивідуальної роботи з важкими дітьми (інклюзія); аналіз його думок про «олюднення» знань; важливість емоційно-ціннісного супроводу світоглядних орієнтирів освіти тощо. Обраний підхід розширює наше розуміння спадщини педагога, а підняті у статті питання збагачують і поглиблюють усвідомлення тих кардинальних змін, що відбуваються нині в українській освіті, які викликані, серед іншого, й історичними чинниками й передумовами.