Висотно-поясні особливості всихання ялинників на північно- східному мегасхилі Українських Карпат

Проаналізовано особливості поширення всихання ялинових насаджень у висотному діапазоні гір 350–1 400 м над рівнем моря на прикладі басейну річки Бистриця Солотвинська північно-східного мегасхилу Українських Карпат. Охарактеризовано кількість і площі осередків часткового та суцільного вс ихання для висотних поясів – передгірних ялицево-букових і гірських буково-ялицевих, буково-ялицево-ялинових і ялинових лісів. Наведено верхню межу поширення всихання. Розраховано емпіричні залежності площ осередків різних видів цього явища від гіпсометричних рівнів гірської системи. З’ясовано, що найбільш уразливою до всихання є ялина на висотах 400–900 м н. р. м. Оцінено вплив експозиції та крутизни гірських схилів на поширення процесів усихання. Виявлено, що в передгірних умовах важлива роль у стійкості похідних ялинників належить ландшафтно-лісівничим особливостям. У цих умовах процеси всихання насаджень найменш активно відбуваються в глибині лісових масивів, дещо активніше – на ділянках, що межують із галявинами, зрубами й молодняками, і сягають максимуму в смугах узлісся.