Вплив кореневої губки на ріст, структуру та санітарний стан соснових насаджень, створених на староорних землях у Лісостепу Харківської області

Одним із найнебезпечніших збудників хвороб хвойних лісів є коренева губка (Heterobasidion annosum (Fr.) Bref.). Всихання насаджень, уражених кореневою губкою, відбувається нерівномірно, тому їх можна умовно розподіляти на фрагменти, що мають різні стан, лісівничо-таксаційні показники та швидкість росту: осередок всихання, міжосередковий простір та еталонна частина міжосередкового простору. Встановлено, що за розподілом кількості стовбурів за ступенями товщини різні фрагменти уражених кореневою губкою насаджень належать до різних генеральних сукупностей. Виявлено, що в Лівобережному Лісостепу густота штучних соснових насаджень ІІІ–Х класів віку, створених на староорних землях і уражених кореневою губкою, в осередках усихання є достовірно меншою, ніж у міжосередковому просторі та еталонній частині міжосередкового простору (на 1–31 та 24–50 % відповідно). Середні висота й діаметр дерев, що ростуть в осередку всихання, є меншими на 1,6 та 1,8 % відповідно проти висоти й діаметра дерев, що ростуть у міжосередковому просторі, та на 5,2 та 3,7 % – проти відповідних показників еталонної частини міжосередкового простору. Визначено, що уражена частина соснового насадження – осередок всихання та міжосередковий простір – за станом є ослабленою та всихаючою: індекс санітарно стану становить від 2,0 до 3,7 та від 1,8 до 3,4 для осередку всихання та міжосередкового простору відповідно. Не уражена кореневою губкою частина насадження (еталонна частина міжосередкового простору) має ослаблений та сильно ослаблений санітарний стан через загущеність і відсутність рубок догляду. Запас ураженого кореневою губкою насадження залежить від поширення осередків усихання та від площі, яку займають власне осередки хвороби, міжосередковий простір та еталонна частина міжосередкового простору.