Теоретичні засади дослідження об’єктів бюджетних правовідносин в Україні

У статті досліджено сучасні підходи до визначення суті об'єкта бюджетних правовідносин. Проаналізовано причиновий зв'язок між поглядами на сутність об'єкта правовідносин і прихильністю того чи іншого дослідника до певної концепції. Так, у представників класичної моністичної концепції превалює розуміння єдності об'єкта правовідносин (об'єкт - те, на що спрямовані правовідносини, а саме поведінка суб'єктів). Інші автори об'єктом правовідносин визнають те, на що скеровані суб'єктивні права й обов'язки учасників. Представники ж класичної плюралістичної концепції визнають множинність об'єктів правовідносин, розуміючи під об'єктом усе те, з приводу чого виникли правовідносини, тобто поведінка людей, результати дій і бездіяльності, матеріальні цінності, речі, нематеріальні блага. У бюджетних правовідносинах потрібно відрізняти взаємозв'язок між об'єктом інтересу (тобто публічним інтересом) у бюджетних правовідносинах і безпосереднім об'єктом бюджетних правовідносин. Об'єкт інтересу бюджетних правовідносин має містити блага, за допомогою яких задовольнятимуться через бюджетне інвестування визнані публічні потреби, тобто потреби, які суспільство визначає як соціально виправдані чи суспільно легітимовані. Доведено, що наука фінансового і бюджетного права разом із об'єктами бюджетних правовідносин розглядає об'єкти бюджетної діяльності, серед яких необхідно виокремити відповідні централізовані фонди коштів і бюджетний устрій держави (для бюджетної діяльності держави), бюджет відповідного муніципального утворення, його бюджетний устрій і бюджетний процес. Досліджено та продемонстровано, що усім фінансовим (бюджетним) правовідносинам інвестиційного спрямування властивий владно-майновий або державно-владний майновий (грошовий) характер. Часто саме держава в особі уповноважених державних органів або органів місцевого самоуправління здійснює ці відносини і надає їм розподільчого характеру, що закладено вже у функціях фінансів, насамперед у функціях створення інвестиційних грошових фондів і спрямування цих фондів (інвестиційних коштів) на задоволення актуальних потреб суспільства.