Open AccessРізновиди психічного насильства у злочинах проти громадської безпеки
Author(s) -
Г. М. Собко
Publication year - 2019
Publication title -
прикарпатський юридичний вісник
Language(s) - Ukrainian
Resource type - Journals
eISSN - 2664-6234
pISSN - 2305-0314
DOI - 10.32837/pyuv.v0i2(27).216
Subject(s) - arbitrariness , dignity , state (computer science) , civil society , political science , social security , law and economics , law , human rights , sociology , politics , computer science , philosophy , linguistics , algorithm
Громадська безпека в найширшому розумінні – стан захищеності життєво важливих інтересів держави, суспільства, особи. Громадська безпека – це необхід-ний і достатній рівень правової захищеності інтересів суспільства, що забезпечує безпечні умови його існу-вання.Під громадянською безпекою розуміємо дотри-мання громадянських прав і свобод, закріплених в міжнародних документах, Конституціях і інших нормативних приписах, які встановлюють межі видів діяльності, громадян, що порушують безпеку, по най-більш важливим параметрам життєдіяльності, що да-ють можливість інтегруватися в суспільство, розвива-ти потенціал адаптивної гнучкості (готовності до змін) і зберігати людську гідність. Це поняття робить чіткі-шими предмет соціального захисту і критерії оцінки діяльності держави, соціальних інститутів і інших соціальних суб’єктів, що впливають на рівень безпеки громадян в суспільстві. Крім того, воно сприяє обме-женню свавілля держави в одноосібній розробці полі-тики безпеки і діяльності соціальних інститутів по реа-лізації відповідних заходів, а також заходів контролю за виконанням цих заходів.Суспільні відносини виступають в ролі соціального зв’язку, соціального механізму, який не тільки набу-ває необхідної ваги в суспільстві за допомогою права, а й не може бути порушеним, бо охороняється нормами кримінального права. Саме встановлення та організа-ція нормального, непорушного механізму функціону-вання суспільства і є основним завданням держави, яке вона виконує за допомогою права, з урахуванням його галузевих аспектів. Підтримуючи цю думку, В. Хвостов вважав, що злочин потрібно розглядати як діяння, яке підриває авторитет держави та права і тому має суспільний характер. Дослідження цього ас-пекту аналізованої проблеми дає змогу припустити, що суспільні відносини та правопорядок взаємопов’язані між собою. Суспільні відносини є змістом, а закріплен-ня їх у правовій формі – правопорядком, тобто зовніш-ньою формою існування таких відносин у конкретному суспільстві.