АСОЦІАЦІЯ ГЕНЕТИЧНОГО ДЕФІЦИТУ ФОЛАТНОГО ЦИКЛУ І РОЗЛАДІВ СПЕКТРУ АУТИЗМУ У ДІТЕЙ: ІМУНОЗАЛЕЖНІ МЕХАНІЗМИ ЦЕРЕБРАЛЬНОГО ПОШКОДЖЕННЯ І МОЖЛИВОСТІ ІМУНОТЕРАПЕВТИЧНИХ ВТРУЧАНЬ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

Анотація. Постановка проблеми. Розлади аутистичного спектру (РАС) – це група гетерогенних нейропсихіатричних порушень, які є варіабельними за фенотипом і клінічно характеризуються дефіцитом соціальних взаємодій, порушенням комунікації та стереотипною поведінкою. Одним із важливих досягнень в психіатрії останніх років є з’ясування асоціації генетичного дефіциту фолатного циклу (ГДФЦ) і РАС у дітей, на що вказують результати 5 мета-аналізів рандомізованих контрольованих клінічних досліджень. Формулювання мети дослідження. В даному науковому огляді розглянута доказова база асоціації ГДФЦ з РАС у дітей, а також – результати досліджень щодо особливостей біохімічного профілю, оксидативного стресу, імунної дисфункції, імунозалежних механізмів ураження ЦНС, включаючи опортуністичні та умовно патогенні інфекції, автоімунні реакції, алергію, імунозапальний синдром та схильність до онкологічних уражень. Матеріали та методи дослідження. Методологічною основою роботи є цілісне розуміння людини як біопсихосоціальної істоти, єдності психічного та соматичного. Було використано аналітичний та порівняльний методи дослідження. Виклад основного матеріалу. Проаналізовано 27 відповідних випробувань, з них – 4 проспективних контрольованих (одне подвійне сліпе плацебо контрольоване), 6 – проспективних неконтрольованих, 2 ретроспективних контрольованих і 15 ретроспективних неконтрольованих). Загальний клінічний результат апробації препаратів нормального в/в імуноглобуліну людини за даними цього мета-аналізу полягає у покращанні з боку спілкування, гіперзбудливості, гіперактивності, пізнання, уваги, соціальної взаємодії, зорового контакту, ехолалії, мовлення, реакції на команди, сонливості, зниженої активності, а в деяких випадках – і в повному усуненні симптомів РАС. Висновки та перспективи подальших досліджень. Наведені дані щодо успіхів апробації специфічної дієти, суплементації, імуномодулюючих та протизапальних терапевтичних стратегій у дітей з РАС та намічені найперспективніші напрямки подальших клінічних досліджень. Є підстави вважати, що успішна апробація таких лікувальних стратегій в майбутньому дозволить зробити прорив у лікуванні РАС, асоційованих з ГДФЦ, у дітей, що забезпечить не тільки видужання від важкого і наразі некурабельного нейропсихіатричного розладу, однак і сприятиме зупинці масштабної загрозливої епідемії аутизму у всьому світі.