Комплексна фізична реабілітація людей похилого віку у ранні терміни після інсульту

Мета. Підвищення ефективності фізичної реабілітації людей похилого віку на стаціонарному етапі реабілітації після перенесеного інсульту. Методи. Оцінка рухливості суглобів, моменту сили згиначів і розгиначів гомілки та стегна, рухових функцій та координації рухів, м’язового тонусу верхньої кінцівки, життєвої ємності легень, стійкості до гіпоксії, проб Розенталя та Лебедєва, індексу Робінсона та адаптаційного потенціалу серцево-судинної системи, активності хворих у повсякденному житті, його якості, показників реактивної та особистісної тривожності. Результати. Обстежено 29 чоловіків віком 58–64 роки у ранні терміни після інсульту, які перебували на розширеному ліжковому та напівліжковому (палатному) рухових режимах. З числа засобів фізичної реабілітації було призначено лікувальну гімнастику, масаж та електростимуляцію м’язів з біологічним зворотним зв’язком на апараті ТРЕНАР-02. Висновки. Комплексна фізична реабілітація в умовах стаціонару дозволяє досягти позитивних статистично достовірних змін рухливості суглобів, моменту сили згиначів і розгиначів гомілки та стегна, рухових функцій та координації рухів, м’язового тонусу верхньої кінцівки. Про ефективність використаного методичного підходу свідчать позитивні зміни зовнішнього дихання та стійкості до гіпоксії, індексу Робінсона та адаптаційного потенціалу серцево-судинної системи, підвищення активності хворих у повсякденному житті, його якості, а також покращення показників реактивної та особистісної тривожності. Отримані результати дозволяють рекомендувати запропонований реабілітаційний комплекс для впровадження в практику фізичної та реабілітаційної медицини.