Активність та участь дітей із церебральним паралічем в аспекті ерготерапії та фізичної терапії

Рівень та процес формування побутових і соціальних навичок у дітей із церебральним паралічем, а також вплив на нього ерготерапії та фізичної терапії, є актуальним об’єктом вивчення. Мета. Оцінити рівень розвитку великих моторних функцій та функції рук, дослідити рівень можливостей у самообслуговуванні, мобільності та соціальній функціональності у дітей з церебральним паралічем. Методи: 106 пацієнтів (54 зі спастичною геміплегією – ГП та 52 зі спастичною диплегією – ДП) віком 4–6 років було обстежено відповідно до GMFCS, МАСS та PEDI. Результати. Серед дітей із церебральним паралічем у групі з ГП за GMFCS II рівень становив 25,9 % дітей, III – 53,7 %, IV – 20,4 %; у групі з ДП – відповідно 11,6 %, 36,5 % та 51,9 % дітей. Серед групи з ГП за МАСS II рівень мали 11,1 % дітей, III – 55,6 %, IV – 33,3 %; у групі з ДП – відповідно 25 %, 63,5 % та 11,5 % дітей. Середнє значення загальної суми розділу самообслуговування за PEDI дорівнювало 29,7 ± 8,09 бала у групі дітей з ГП та 33,5 ± 7,58 бала у групі з ДП із можливих 73 балів. Отримані значення загальної суми розділу мобільності становили 27,3 ± 9,72 бала у групі з ГП та 22,2 ± 8,05 бала у групі з ДП при можливих 59 балах.  Статистичні показники загальної суми розділу соціальної функціональності за PEDI були 36,5 ± ± 4,94 бала у групі дітей з ГП та 38,0±5,33 бала у групі з ДП з можливих 65. Висновки. Групи дітей мали значно знижені показники рівня активності та участі, що свідчить про необхідність вжиття заходів щодо їх поліпшення, зокрема ерготерапії та фізичної терапії.