Народні пісні військової тематики крізь призму категорії трагічного та героїчного

У статті досліджується проблема відображення в козацьких та солдатських піснях народних уявлень про трагічне та героїчне. Акцентовано  на трансформації етико-естетичної концепції національного героя, від «національного морального кодексу» активної суспільної одиниці (козака як ідеального типу) до пасивної ролі особистості в державі та суспільстві. Козацьке трактування смерті підпорядковане розумінню військової діяльності як необхідної, продиктованої національними потребами «героїчної» доби, як закономірного результату активного, динамічного життя особистості, свідомо готової до самопожертви. Трагічна сутність цього явища в фольклорній свідомості набирає нових етико-естетичних ознак, що продиктовані розумінням козацькою верствою особливої ролі людини в суспільстві, її моральної відповідальності, естетикою патріотизму. Рекрутське, солдатське сприйняття смерті продиктоване ставленням до воєнної служби як до дисгармонійної, нелогічної, неприродної, непотрібної.