Архетипні образи вогню та землі у романах І.Багряного «Людина біжить над прірвою» та Е.М.Ремарка «Час жити і час помирати»

У статті проаналізовано провідні образи вогню, води, повітря та землі з точки зору архетипної критики в українсько-німецькому літературному просторі прозових творів про Другу світову війну. Розглядається місце та значення цих багатопланових архетипів у побудові часо-просторових моделей порівнюваних творів. Зосереджено особливу увагу на їх полісемантичному та екзистенційному наповненні.