Пам’яттєвий простiр голокосту в сучаснiй українськiй прозi

У статті розглядаються твори українських письменників, що засвідчують розширення географічних маркерів Голокосту на території України та за її межами. До уваги взято не лише художні тексти, в яких знищення єврейського населення є наскрізною темою, але й ті, в яких воно виступає субтемою. На відміну від викривлених ідеологією коммеморативних практик, сучасна українська проза про Голокост формує співчутливий до людини художній простір. Місця пам’яті в аналізованих творах, які є мнемотехнічним засобом і символом пам’яті одночасно, сприяють трансформації комунікативної пам’яті свідків і жертв у пам'ять культурну, її інтеграції в національний історичний наратив.