СПЕЦИФІКА УКРАЇНОМОВНОЇ МЕШАП-ПРОЗИ (НА ТЛІ АМЕРИКАНО-ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ТРАДИЦІЇ)

Статтю присвячена вивченню популярного культурного феномену ХХІ ст. – мешапу (провідні риси: синтез відомого тексту/історичного контексту з елементами масової культури, комічний модус, симулякризація, абсурд, настанова на руйнування канонів). Увага зосереджена на визначенні національних особливостей сучасної україномовної мешап-прози шляхом співставлення з досягненнями європейської та американської літератури. Аналіз стану вивчення цього питання у вітчизняній науці дає змогу аргументувати актуальність проблеми, а використання порівняльної методології – чітко визначити специфічні риси романів «Із сьомого дна» Я. Бакалець, Я. Яріша та «Нечуй. Немов. Небач» П. Яценка на тлі зарубіжної традиції: звернення до знакових подій та постатей національної історії, зображення боротьби за національні цінності, трагічний та ідеологічно- дидактичний характер, інтелектуальність, тенденція до «олюднення монстрів», увага до жіночих образів, специфічна симулякризація. Доведено художню цінність і самобутність україномовного мешапу. Романи Я. Бакалець, Я. Яріша та П. Яценка, з одного боку, подібні до американо-європейських зразків мешапу, створених за схемою «історична особистість + монстри», а з іншого – виразно демонструють специфіку: змальовують події та постаті відомих особистостей української історії, культури, акцентуючи на важливості боротьби за національні цінності, мають трагічний та ідеологічно-дидактичний характер, складний інтертекст, зображують надмірно антропоморфних інферналів, особливу роль відводять жіночим образам, мотивам підміни/удавання/невпізнання в дусі постмодерністської симулякризації. Україномовна мешап-проза переконливо засвідчує тенденцію оригінальної трансформації традицій зарубіжної культури відповідно до потреб українського суспільства ХХІ ст.