ШЕВЧЕНКОВА ПОЕЗІЯ В ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ВАСИЛЯ ЩУРАТА

Сьогодні здобутки Василя Щурата (1871–1948) вивчено фрагментарно, а його праці про Шевченкову творчість досі залишаються належно не поціновані. Актуальність дослідження – необхідність усебічного осмислення вченим поезії митця, засвідчення його зв’язку з культурно-історич- ною школою вітчизняної науки. Мета роботи – дослідити рецепцію конкрет- них Шевченкових творів В. Щуратом. Реалізація поставленої мети передбачає використання у статті історико-порівняльного та філологічного методів. Новизна розвідки полягає у літературознавчому аналізі праць В. Щурата, який спробував інтерпретувати тематику і проблематику, мотивну, сюжетну й образну структуру окремих поезій митця та долучитися до наукового вивчення творів, започаткованого критиками в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. Окрес- лено ґрунтовний розгляд ученим поем «Гайдамаки», «Тарасова ніч», «Іван Під- кова», що формували основи історіософської думки Шевченка. Наголошено, що докладне вивчення послань «Гоголю» й «І мертвим, і живим…» наштовх- нуло критика на оригінальне й нове їх прочитання. З’ясовано, що в контек- сті розгрому російською владою Кирило-Мефодіївського братства науковець обговорив поезії «Чернець» й «У Бога за дверми лежала сокира…» та спробу- вав розкрити творчий і психологічний стан Шевченка після арешту 1847 р. і під час заслання. Проаналізовано Щуратову класифікацію конкретних засо- бів інтертекстуальності в «Давидових псалмах» і «Подражаніях». Установ- лено, що дослідник вивчив ґенезу поезій «Подражаніє Едуарду Сові» та «Ой діброво – темний гаю!..», вказавши на їх прототексти. Уважаємо, що студії Василя Щурата розширювали горизонти опрацьовування поезій митця в пер- шій третині ХХ ст. і цілком вписуються в сучасне академічне шевченкознав- ство. У майбутньому результати дослідження будуть використані під час підготовки монографії про новітні напрями та проблеми розвитку науки про Шевченка в першій третині ХХ ст.