Комплексна терапія гастроезофагеальної рефлюксної хвороби у поєднанні з тривожно-депресивними станами в учасників антитерористичної операції

Мета. Встановлення частоти і вираженості тривожно-депресивних розладів в учасників антитерористичної операції (АТО), хворих на гастроезофагеальну рефлюксну хворобу (ГЕРХ) із різними ендо­скопічними формами, та оцінювання впливу психокорегуючих препаратів при їх додатковому призначенні. Матеріали та методи. Для оцінки психічного стану 108 військовослужбовців — учасників АТО, хворих на ГЕРХ, чоловічої статі у перший день загальноклінічного обстеження використовувалася госпітальна шкала тривоги і депресії HADS за градацією визначення тривоги і депресії. Як психокорегуючі засоби було обрано сульпірид і флуоксетин. Результати. У результаті дослідження психоемоційні розлади мали місце у 108 (100 %) військовослужбовців — учасників АТО. Астеноневротичний синдром встановлено у 14 (35 %) хворих на неерозивну рефлюксну хворобу (НЕРХ) та у 28 (41,2 %) пацієнтів з ерозивною формою ГЕРХ (ЕРХ), тривожно-депресивний синдром діагностовано у 26 (65 %) військовослужбовців із НЕРХ та 40 (58,8 %) чоловіків, хворих на ЕРХ. При проведенні аналізу не виявлено зв’язку ефективності лікування з ендоскопічною формою ГЕРХ при застосуванні як сульпіриду (p = 0,87), так і флуоксетину (p = 0,40). Встановлено, що застосування флуоксетину дає можливість знизити (p = 0,02) ризик недосягнення ефекту: від 38,2 % (95% вірогідний інтервал (ВІ) 22,3–55,6 %) при лікуванні сульпіридом до 9,1 % (95% ВІ 1,7–21,6 %) при лікуванні флуоксетином. Висновки. Комплексне призначення стандартної терапії з корекцією психоемоційних проявів дозволяє покращити перебіг ГЕРХ, сприяє більш швидкій регресії клінічних проявів. Порівняння клінічної ефективності додаткового призначення психотропних препаратів показало переваги флуоксетину (відносний ризик = 0,24 (95% ВІ 0,07–0,76)) порівняно з сульпіридом.