„Daję ci te wspomnienia niczym nasiona…” — transfer diasporycznej pamięci następnego pokolenia w powieści „Lesia’s Dream” (2003) Laury Langston

Метою цієї статті є аналіз роману Лори Ленґстон Мрія Лесі (2003) з перспективи досліджень пам’яті та виявлення мнемічного потенціалу дитячої літератури. Головна героїня роману розглядається як постать, яка передає і отримує пам’ять. Автор статті показує, що, використовуючи історію канадського інтернування українців під час Першої світової війни — найбільш травматичного досвіду української діаспори в Канаді — Ленґстон ство-рює оповідь, яка може ініціювати передачу як індивідуальної, так і колективної памʼяті наступному поколінню. Як результат, роман Ленґстон уможливлює прищеплення пам’яті української діаспори її наймолодшим представникам, які не знають України, а також включення досвіду першої хвилі української імміграції до канадської культурної пам’яті. Аналіз роману показує, що для збереження почуття єдності діаспорній спільноті слід активно звертатися до спогадів і минулого, уникаючи таким чином загрози втрати власної ідентичності.