Методика експрес-вибору профілів крила стратосферного псевдосупутника

Стаття присвячена методиці вибору крилового профілю для стратосферного квазісупутника – висотного літака на сонячних батареях, що має «нормальну аеродинамічну схему» на етапі першого наближення. Враховано особливості даного типу літального апарату в частині добору конкретного, з максимальними значеннями аеродинамічної якості профілю крила, як основи високої досконалості всього майбутнього компонування. Подані приклади щодо існуючих літальних апаратів, профілі крила яких можуть служити аналогами в даному дослідженні. У процесі дослідження застосовано метод прямої розстановки вагових коефіцієнтів. Визначено значимі фактори, які впливають на рішення щодо вибору профілю та встановлено їх величини. Зазначено, що максимальна профільна якість для даного числа Рейнольдса, з посеред іншого, має найбільший ваговий коефіцієнт. Натомість максимальна відносна товщина, яка вважалась визначальним фактором, за умови застосування сучасних композиційних матеріалів як ключового технологічного інструменту, стає другим за вагою фактором. Ще меншу вагу має фактор складності технічного відтворення контуру профілю. На основі проведеного дослідження  приводяться геометричні та аеродинамічні характеристики профілю FX 76 MP-120 для чисел Рейнольдса в межах 0,5…1х106.